Твір по літературі: Образ онєгіна в романі А. С. Пушкіна Євгеній онєгін Роман «Євгеній Онєгін» створювався Пушкіним протягом 8 років (з 1823 по 1831). Якщо першого розділу роману були написані молодим поетом, майже юнаків, то заключного глави писала вже людина із чималим життєвим досвідом. Це «дорослішання» поета відбито в романі. Головний герой — Євгеній Онєгін — так само як і сам поет взрослеет, розумніє, набирається життєвого досвіду, втрачає друзів, помиляється, Страждає. Як же показані етапи життя героя в добутку? Назвою роману Пушкін підкреслює центральне положення Онєгіна серед інших героїв добутку. Онєгін — світський парубок, столичний аристократ, що одержав типове для того часу виховання під керівництвом француза-гувернера в дусі літератури, відірваної від національного й народного ґрунту. Він веде Спосіб життя «золотої молоді»: бали, прогулянки по Невському проспекті, відвідування театрів.
Хоча Онєгін і вчився «чому-небудь і як-небудь», він все-таки має високий рівень культури, відрізняючись щодо цього від більшості дворянських суспільств. Пушкінський герой — породження цього суспільства, але разом з тим він і далекий йому Шляхетність душі, «різкий охолоджений розум» виділяють його із середовища аристократичної молоді, поступово приводять до розчарування в житті й інтересах світського суспільства, до невдоволення політичною й соціальною обстановкою: «Ні, рано почуття в ньому охолонули. Йому знудив світла шум…» Порожнеча життя мучить Онєгіна, їм опановує нудьга, нудьга, і він залишає світське суспільство, пробуючи зайнятися суспільно-корисною діяльністю. Панське виховання, відсутність звички до праці («праця завзятий йому був тошен») зіграли свою роль, і Онєгін не доводить до кінця жодного зі своїх починань. Він живе «без мети, Без праць». У селі Онєгін поводиться гуманно стосовно селян, але він не замислюється над їхньою долею, його більше мучать свої власні настрої, відчуття порожнечі життя Порвавши зі світським суспільством і будучи відірваний від життя народу, він втрачає зв’язок з людьми.
Він відкидає любов Тетяни Ларіній, обдарованої, морально чистої дівчини, не зумівши розгадати глибини її запитів, своєрідність натури. Онєгін убиває свого друга Ленского, піддавшись становим забобонам, злякавшись «шепоту, реготу дурнів». У подавленому стані духу Онєгін залишає село й починає мандрівки по Росії. Ці мандрівки дають йому можливість повніше глянути на життя, переоцінити своє відношення до навколишньої дійсності, зрозуміти як безплідно розтратив він своє життя. Онєгін вертається в Столицю й зустрічає ту ж картину Життя світського суспільства. У ньому спалахує любов до Тетяни — тепер уже замужній жінці.
Але Тетяна розгадала себелюбність і егоїзм, що лежать в основі почуття до неї, і відкидає любов Онєгіна. Любов’ю Онєгіна до Тетяни Пушкін підкреслює, що його герой здатний до морального відродження, що це не охололий до всього людина, У ньому ще киплять сили життя, що за задумом поета, повинне було розбудити в Онєгіні й прагнення до суспільної діяльності Образ Євгенія Онєгіна відкриває целую галерею «зайвих людей». Слідом за Онєгіним були створені образи Печорина, Обломова, Рудина, Лаевского. Всі ці образи є художнім відбиттям росіянці дійсності