Образ Петра I у романі «Петро Перший»
На початку роману автор дає картину стану держави наприкінці сімнадцятого століття. Необхідність змін у Росії стала очевидної для всіх шарів суспільства. Але шляхи рішення назрілих економічних і соціальних проблем були зрозумілі деякими. Князь Василь Васильович Голіцин у бесіді з де Невиллем розповів про свою програму перетворень: землю в поміщиків відібрати; посадити на ній селян вільних; колишні кріпосні кабали зруйнувати; поміщикам замість дати платню; обкласти всіх єдиним помірним податком; дворянських дітей посилати на навчання в Польщу, Францію, Швецію для вивчення військового справи, завести академії; силоміць змусити дворянство додержуватися починань, якщо буде опір. Цей проект не знайшов підтримки в бояр і в правительки Софії. Замолоду й молодості Петру довелося боротися за владу. Петра намагалися отруїти, зарізатися
Протягом роману автор показує колосальний розвиток особистості Петра від п’ятнадцятирічного юнака до тридцятирічного досвідченого государя. Юність Петра заповнена організацією Семеновского й Преображенський батальйонів, навчанням: військовій науці, математиці, фортифікації, будівництву судів. Німецька й голландська мови Петро вивчила самостійно.
Дуже цінував Петро Лефорта, що правильно обясняли необхідність виходу Росії до Балтійського, Чорного й Азовського морів в інтересах розширення вигідної торгівлі й розвитку економіки
Реформатором Петро стає поступово, вирішуючи одну за іншою першочергові завдання. Спочатку він придушує опір прихильників Софії. Йому доводиться брати участь і в катуваннях. Він їде з Лефортом в Архангельськ подивитися теперішні судна. Починає будівництво судів на Двіні, і це викличе радість у російських купців. Англієць Сідней підказує, що на елінгах Англії закладені кораблі по п’яти стільник тонн. У Грановитой палаті Петро повідомляє боярам, що необхідні вихід до морів і розвиток морської торгівлі
З лютого 1695 року він починає підготовку до першого військового походу в Крим. «Що за міцність Азов? І як її воювати? Про те добре не знали: на місці буде видніше». Відсутність військового досвіду не дозволило взяти Азов. «Від лиха й ганьби під Азовом кукуйский кутилка відразу змужнів, невдача скаженими удилами загнуздала його. Навіть близькі не дізнавалися- інша людина: зол, упертий, діловитий». За наказом Петра був побудований флот, війська поповнені, у Паншине й Черкасске поставлені більші запаси продовольства, з Голландії виписані інженери й командири полків. Азів був узятий. Закладено Таганрог. Почато будівництво сорока судів. Вирішено будувати канал Волго-Дон. П’ятдесят московських дворян послано на навчання за границю
У підсумку реформ Петра основні підвалини феодально-кріпосницької системи збереглися. Петро використовує кріпосницькі прийоми для реалізації своїх цілей. Що стосується ситуації в Європі, Петро цілком оцінив сприятливе для Росії співвідношення сил і почав активно здійснювати російську політику стосовно Швеції, Туреччині, Польщі, Німеччині
Розумінню конкретних завдань по розвитку економіки й армії в Росії в чималому ступені сприяло те, що Петро сам освоїв чотирнадцять ремесел. Від головного артилерійського інженера Штейт-Нера тло Штернфельда він одержав атестат бомбардира. Всю зиму працював теслею в Саардаме. В Англії освоїв геометричну пропорцію судів, креслення корабельних планів. Двопалубний п’яти-десятипушечний корабель «Предестинация» побудований по кресленнях Петра. За кордоном він набирав для служби в Росії фахівців: командирів, штурманів, боцманів, лікарів, матросів, коків, математиків, шлюзних майстрів і інших
Після першого невдалого штурму Нарви Петро перетворив армію, тому що дворянські іррегулярні кінноти не була надійна. У драгуни стали набирати «по вільному полюванню за одинадцять рублів у рік кормами».
Петро заохочував ініціативних людей у будь-якій області діяльності. Борис Петрович Шереметєв відзначив, що Петро «…ставив за провину не стільки те, що ти зробив, але те, що міг би зробити доброго, а не зробив…» За перемогу над Шлиппенбахом під Дерптом Петро привласнив Б. П. Шереметєву «…ще небувале звання генерал-фельдмаршала, вручив портрет, вуси-панний алмазами, а солдатам було видано по срібному рублі». Ковалеві Кіндратію Воробйову він сказав, що хто «…усім задоволений, так не хоче гарне на краще міняти, тому — усе втратити». Петро схвалив задум Меншикова переодягти військо у шведську форму, що дозволило розбити загін Маркварта, що становив третину гарнізону Горна в Нарві. Під Юрьевом Петро повірив у свій військовий талант. За десять днів він зробив те, що Шереметєву й іноземцям здавалося неможливим. У результаті успішних дій російськими військами були взяті Нарва, Юр’єв. По кресленнях Петра почали будувати Крон-шлот.
Розгорнуте будівництво Питербурха. Росія вийшла до Балтійського моря
Для перетворення країни потрібні були утворені люди. У будинку Бровкиних Петро пообіцяв, що незабаром за розум графами буде дарувати. Петро спонукав до активної діяльності масу людей, використовуючи принцип «знатність по придатності вважати». До таких людей ставляться Бровкини, Скляев, Меншиков, Буда, Тарганів і інші
У Росії утворився значний контингент промисловців, представниками яких у романі представлений Іван Бровкин, Демидов і інші. На заводах використовувалася праця кріпаків, арештантів. Уважаючи розвиток промисловості вкрай необхідним, Петро дозволив старообрядникам у Вигорецкой Даниловій обителі безперешкодно жити по своїх звичаях з умовою, щоб вони розвивали видобуток руди, виплавку заліза, будівництво судів
Петро не був скупим. Так, він віддав пригорщу червових для хворої Ганни Монс. Але в державному масштабі Петро навчився стежити за витратою засобів. Він дорікнув Шереметєва за невдалий обстріл Юр’єва двома тисячами «бомбов».
Особисте життя Петра з Євдокією Федорівною Лопухиной і Ганною Монс не зложилися. В обох випадках Петро рішуче обривав відносини
У дитинстві Петро не одержав світського виховання. Наприклад, розмовляючи з курфюрстинами в Коппенбурге, Петро для виразності намагався не раз штовхнути ліктем Софію-Шарлотту, ввертав матроські слівця, витирав руки об скатертину. Але вже через кілька років ми бачимо інше поводження. Після узяття Нарви Петро поводиться, «як пристойно государеві». «Справа був європейське: чи жарт — штурмом взяти одну з непристойнейших фортець у світлі»,
Роман А. Н. Толстого дає яскраве й велике подання про особистість Петра, про Росію першої половини його царювання