Образ Володимира Ленского в романі «Євгеній Онєгін» Читаючи роман «Євгеній Онєгін», захоплюєшся не тільки досконалістю форми добутку, красою й легкістю мови, але й різноманіттям порушених поетом проблем, що хвилювали російське суспільство 20-х років XIX століття. Головна трагедія прогресивної молоді того часу — це розчарування в навколишній їхній дійсності, у порожнім світському житті. До числа таких розчарованих людей ставиться й Онєгін А от інший роману герой: Володимир Ленский. Пушкіна малює надзвичайно яскравий і живий образ, що вражає своєю щирістю, порядністю й незахищеністю від будь-яких ударів долі Давайте довідаємося цього героя ближче. Це був Красень, у повному кольорі років, Шанувальник Канта й поет Він з Німеччини мрячної Привіз ученості плоди: Вільнолюбні мрії, Дух палкий і досить дивний, Завжди захоплене мовлення І кучері чорні до плечей Із цих рядків ми довідаємося, що дитинство Ленского пройшло вдалечині від Росії.
Він жив і вчився в Німеччині, «під небом Шиллера й Ґете», де «їхнім поетичним вогнем душу запалилася в ньому». Ленский — поет-романтик, «від хладного розпусти світла ще зів’янути не встигши», «він співав побляклий життя колір без малого в осьмнадцать років». Ми бачимо мрійливої людинии, що свої настрої й мрії прагне виразити у віршах. Він далекий світському суспільству й різко виділяється на тлі дріб’язкових, буянових, петушкових і харликових: …
Йому не подобалися бенкети, Біг він їхньої бесіди шумної Ленский не може знайти в навколишнім його суспільстві близьких собі за духом людей. І, може бути, саме це приводить героя в будинок Онєгіна. Зароджується дружба, настільки незвичайна й дивна: Вони зійшлися. Хвиля й камінь, Вірші й проза, лід і пломінь Не настільки різні меж собою Незважаючи на те, що «меж ними все народжувало суперечки й до міркування тяглася», ці люди випробовують взаємну симпатію. Для Ленского ця дружба мала особливо велике значення, тому що в той момент він мав потребу у вірному другу, якому міг довірити всі свої почуття, переживання, поговорити на філософські теми: Племен минулі договори, Плоди наук, доброї зло, І забобони вікові, І труни таємниці фатальні Доля й життя у свою чреду, Усе піддавалося їх суду Пушкіна так показує подання Ленского про дружбу, честі, шляхетності, підтверджуючи те, що герой високо цінував дружні відносини з Онєгіним: Він вірив, що друзі готові За честь його приять окови, І що не мерзне їхня рука Розбити посудина наклепника Автор звертає увагу на те, що Ленский живе у своєму романтичному світі. «Серцем милий невіглас», герой не розуміє всієї глибини сутності речей, і тому закохується в Ольгу, помітивши лише «ока, як небо блакитні, посмішку, локони лляні, движенья, голос, легкий стан…» За словами Бєлінського, Володимир «прикрасив її достоїнствами й досконалостями, приписав їй почуття й думки, яких у ній не було». Так, так воно і є.
Але він любив: Ах, він любив, як у наші лета Уже не люблять; як одна Божевільна душа поета Ще любити засуджена… Але ми бачимо, що Ольга аж ніяк не ідеальна. Вона така ж, як і її перевесниці, легковажна дівчина, пересічна натура Із прочитаних сторінок роману розумієш, що сутністю й метою життя Ленского була віра в любов, дружбу й волю. І, може бути, тому герой сприймає невдалий жарт Онєгіна як зраду й зрадництво кращого друга. «Не в силах снесть обману», Ленский викликає Онєгіна на дуель, «решась кокетку ненавидіти». І от: Онєгін вистрілив… Пробили Годинники визначені: поет Роняє мовчачи пістолет».
Смерть героя символична, вона мимоволі приводить до думки про те, що романтик, мрійник, що не знає дійсності, повинен загинути при зіткненні з життям. Для самого ж поета смерть — це рятування від життя серед обивателів, вихід з тої моральної порожнечі, що панує у світському суспільстві А. С. Пушкін створив дивний образ представника передової дворянської інтелігенції, образ поета-лірика, що романтично сприймає життя й людей, що вірять у високу дружбу, у вічну, ідеальну любов.