Образ Хлестакова Хлестаков — пітерський невдаха, якого строгий батько призиває до відповіді за неробство й марнотратство (марнотрат). Хлестаков виявився в цьому місті без гроша в кишені й не здатний зупинитися навіть у думках на своєму гіркому положенні. Він сподівається на випадок, величається, хоча й боїться. У боротьбі за свій порятунок зштовхнулися несосвітенна дурість в особі Хлестакова й спритний шахрай в особі городничего. Хлестаков і городничий різні люди, але в них багато загального: вони завжди готові словчить, обдурити, здатні зіграти будь-яку роль, їм подобатися влада над людьми, заради наживи готові на шахрайство.
І той, і інший «хворі» особою хворобою — хлестаковщиною. Що це таке? Це почуття презренья, зарозумілості стосовно людей, що залежать від них, це торжество переможців получивших право принижувати інших. На цьому презирстві до злиденних і догідництво перед вищими чинами трималася бюрократична машина Росії й формувала психологію чиновника.
Сміх — «чесна, шляхетна особа», що виражає мрію письменника про доконане життя. А сучасний читач довідається в деяких героях ті риси характеру, які дожили до наших днів (пороки). Автор учить глядача поважати в собі людини, як би говорить йому: «соромно бути такими, як вони!» Дмитро Мережковский про Хлестакове: «У нього самий звичайний розум…
сутність Хлестакова саме в невизначеності, неоконченности…» Хлестаков не в змозі зосередитися на жодній зі своїх думок. Він бреше безневинно й сам у це вірить. Натхнення рухає його вперед у цій неправді В. Набоков про Хлестакове: «Він добра душа, по-своєму мрійник і наділений якоюсь оманною чарівністю…» Хлестаков вульгарний (вульгарна людина) …