Масовий гіпноз ширився. Якийсь пастор запропонував вигнати парфумів заклинаннями. Заклинання не допомогли. Тим часом рочестерские парфуми наполегливо вимагали розширення сфери своєї діяльності: завзятими постукуваннями вони домагалися від сім’ї Фокс, щоб вона возвестила ці «істини» миру. В 1849 році сім’я, нарешті, зважилася на публічну демонстрацію несподіваних дарувань своїх співчленів. Було влаштовано трохи «мітингів», парфуми за себе постояли, і сенсація була повною. В 1854 році в конгрес була подана петиція, покрита 13 тисячами підписів, про призначення наукової комісії для розслідування явищ. Конгрес не відповів. Розслідуванням зайнялися частки особи
ДО 60-м років «спіритизм» виріс у цілий рух з безліччю пропагандистів в Америці, Англії, Франції, Німеччині. Виникли спеціальні спіритичні журнали, велика література. Мало цього: спіритизмом раптом зацікавилися представники природн і точних наук. И не тільки зацікавилися, але виступили адептами й захисниками спіритизму. Імена англійського математика Де Моргана, відомого зоолога й ботаніка Уоллеса, разом з Дарвіном природного підбора, що висував теорію, фізика Крукса, німецького фізика Цельнера стали миготіти на сторінках спіритичних журналів, придушуючи сомневающихся своїм науковим авторитетом
Т же саме мало місце й у Росії, де виникнення спіритизму датується 1875 роком, коли на сторінках ліберального й «солідного» «Вісника Європи» з’явився лист про спіритизм зоолога Н. П. Вагнера, у літературі відомого «казками Кота Мурлики». Це були часи, коли медіум, що приїхав через границю, Бредиф дивував інтелігентну буржуазну публіку своїми «чудесами». Коли відомий хімік проф. A. M. Бутлеров виявився теж у числі прихильників спіритизму, його колега — Менделєєв — запропонував організувати вчену комісію для розслідування спіритичних явищ. Спіритизм зробився злістю дня. Учена комісія зрештою визнала його марновірством і своїм звітом підірвала інтерес до нього в широких колах. Лев Толстої осміяв його у своїй відомій комедії («Плоди освіти»). Спіритичні сеанси стали времяпрепровождением дозвільних бар, генералів у відставці й вдовствующих статських радниць. Стало ясно, що там, де «таємничі явища» виникають не як результат свідомого обману й шарлатанства, вони пояснюються самонавіянням, груповим гіпнозом і іншими, аж ніяк не надприродними, причинами
У деякій частині російського буржуазного суспільства, втім, інтерес до спіритизму тривав і після 80-х років. У країнах капіталістичного Заходу спірити існують і дотепер. В 1881 році військовий моряк В. Прибитков, у якого дружина виявилася медіумом, заснував у Петербурзі щотижневий журнал «Ребус», що помится статті ватажків російського спіритизму — Вагнера, А. Н. Аксакова, Бутлерова й в 1901 році тисячний номер, що випустив свій. Редактори-Видавця ушановували із цього приводу, і в числі інших привітальний вірш йому читав молодий поет В. Я. Брюсов. В 1900-1902 роках він надрукував в «Ребусі» ряд невеликих статей. Зарахувавши в ряди прихильників спіритизму з російських письменників Даля, Олексія Толстого, Тетяну Пассек, Желиховскую, спірити могли додати тепер ще одне ім’я — Брюсова