Олександр Блок і революція (Поема «Дванадцять») Дванадцять Блок А. А

Олександр Блок і революція (Поема «Дванадцять») Блок зустрів революцію захоплено й захоплено. Близький поетові людин писав: «Він ходив молодий, веселий, бадьорий, із сяючими очами». У числі далеко не всіх тоді представників художньої й наукової інтелігенції поет відразу ж заявив про свою готовність співробітничати з більшовиками, з молодою Радянською владою. Відповідаючи на анкету однієї з буржуазних газет » чиМоже інтелігенція працювати з більшовиками?», він, єдиний з учасників анкети, відповів: «Може й зобов’язана». Коли буквально через кілька днів після жовтневого перевороту ВЦИК, тільки що створений на Другому з’їзді Рад, запросив у Смольний петроградських письменників, художників, театральних діячів, на заклик відгукнулося всього кілька людей, і серед них був Олександр Блок У полум’яній статті «Інтелігенція й Революція», написаної незабаром після Жовтня, Блок викликував: «Що ж задумано? Переробити все.

Улаштувати так, щоб усе стало новим, щоб брехливе, брудне, нудне, потворне наше життя стало справедливим, чистим, веселим і прекрасним життям… Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю — слухайте Революцію». Сам він весь звернувся в слух — і знайшов у музиці Жовтневої революції джерело нового натхнення. У січні 1918 року він створив поему «Дванадцять». Закінчивши її, він, звичайно нещадно строгий до себе, записав у щоденнику: «Сьогодні я — геній». В «Дванадцяти» Блок з найбільшою пристрастю й величезною майстерністю запам’ятав открившийся йому в романтичних заметілях і пожежах образ нової, вільної, революційної батьківщини. Вірний своїм споконвічним поданням про » Росію-Бурі», поет зрозумів і прийняв революцію як стихійна, нестримний «світова пожежа», в очисному вогні якого повинен спопелитися увесь старий світ без залишку Таке розуміння Жовтневої революції обумовило як сильні, так і слабкі сторони поеми «Дванадцять». У ній геніально передана музика, що оглушила поета, катастрофи старого миру. Розумне ж, творчий, творчий початок пролетарської революції, реальний зміст її соціалістичної програми не одержали в поемі досить повного і ясного відбиття Воістину чудовий знайдений Блоком сильний, сміливий, свіжий образ миру, що звалився: Коштує буржуй, як пес голодний.

Коштує безмовний, як питання І старий мир, як пес безрідний Коштує за ним, піджавши хвіст Чудовий стислістю й енергією свого вираження проголошений Блоком карбоване гасло (відразу що ж потрапило на плакати): Революційний тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог! Але в героях поеми — дванадцяти червоногвардійцях, що вийшли на смертний бій в ім’я революції, — як вони зображені Блоком, більше від анархічної вольниці (теж приймала участь у жовтневих подіях), ніж від авангарду робітничого класу, що під керівництвом партії більшовиків забезпечив перемогу пролетарської революції. Однак із цього не слід робити висновок, що Блок чогось недозрозумів або недоглядів.

У нього був свій задум: показати, що як вирвалася на простір народна «буйна воля» знаходить у революції шлях і цілься Довіривши «дванадцяти» справу історичної відплати над старим миром, Блок ні в найменшій мері не хотів взяти під сумнів щирість і силу революційного пориву своїх буйних героїв. Всупереч темним і сліпим страстям, які гніздяться в цих людях як спадщина рабського минулого (у цьому зміст епізоду з убивством Петрухой Каті), героїка революції, боротьба за велику мету піднімають їх на висоту морального й історичного подвигу. Така була думка Блоку, художньо виражена в «Дванадцяти*. Для нього ці люди були героями революції, і він віддав їм честь і славу — таким, якими їх побачив Ясним і переконливим для перших читачів і слухачів «Дванадцяти» виявився в поемі образ Христа, що очолює із червоним прапором у руках переможний марш червоногвардійців (хоча багато ідеологів комуністів цей образ засуджували). Блок виходив при цьому із власних подань про раннє християнство як бунтарській силі, що розтрощила у свій час старий язичеський мир. Для Блоку образ Христа — уособлення нової всесвітньої й вселюдської релігії — служив символом загального відновлення життя й у такому значенні з’явився у фіналі «Дванадцяти», знаменуючи ідею того нового миру, в ім’я якого герої поеми творять свою історичну відплату над силами миру старого Блок визнавав, що поперед червоногвардійців повинен був іти хтось «інший», але не міг знайти іншого образа такого ж масштабу в тім арсеналі художньо-історичних образів, яким володів. Але які б не були наміру поета, образ Христа все-таки вносить відомий дисонанс у спрощену революційну музику поеми Таким чином, жовтнева поема Блоку — добуток, не вільне від серйозних протиріч. Але велике мистецтво живе не протиріччями, що відбилися в ньому, свідомості художника, а тією правдою, що він сказав (не міг не сказати!

) людям В «Дванадцяти» головне, основне й вирішальне, звичайно, не ідеалістична омана Блоку, а його ясна віра в правоту народної справи, не його обмежене подання про реальні рушійні сили й конкретні завдання пролетарської революції, а той високий революційно-романтичний пафос, яким цілком перейнята поема. «Удалину йдуть державним кроком…» — сказано про її героїв. Саме вдалину — тобто в далеке майбутнє, і саме державним кроком — тобто як нові хазяї життя. Це і є ідейний центр поеми. А те, яким це «майбутнє» виявиться, поет знати не міг Печатка бурхливого революційного часу лежить на стилі й мові «Дванадцяти». У самих ритмах і інтонаціях поеми, у напруженості й переривчастості її стихового темпу відгукнувся шум катастрофи старого миру.

Новий зміст зажадало й нової віршованої форми, і Блок, різко змінивши свою звичайну творчу манеру, звернувся в «Дванадцяти» до народних, песенно-частушечним формам вірша, до живого, грубуватого розмовного мовлення петроградської вулиці тих революційних днів, до мови гасел і прокламацій Олександр Блок мріяв про те, що майбутній його читач («юнак веселий») простить йому «угрюмство» і побачить у його поезії торжество добра, світла й волі, що він зуміє почерпнути в його віршах «про майбутнє» сили для життя: … є відповідь у моїх віршах тривожних: Їхній таємний жар тобі допоможе жити Так і трапилося. Як все истинно велике й прекрасне в мистецтві, поезія Блоку з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає й завжди буде допомагати людям жити, любити, творити й боротися.