Олександр іванович куприн — яскравий представник школи критичного реалізму xx століття

Твір по літературі: Олександр іванович куприн — яскравий представник школи критичного реалізму xx століття Критичний реалізм, як напрямок, народився ще в XIX столітті. В XX столітті він знайшов своє вираження у творчості багатьох відомих письменників. Серед них А. И.Куприн, про яке Паустовский писав: «Ми повинні бути вдячні Куприну, за його глибоку людяність, за його найтонший талант, за любов до своєї країни й величезну віру в щастя свого народу, і, нарешті, за ніколи що не вмирала в ньому здатність загорятися від самого незначного зіткнення з поезією». Олександр Іванович Куприн — один із самий талановитих російських письменників. Визнаний майстер короткого оповідання, автор чудових повістей, він зумів показати у своїх добутках широку, різноманітну картину російського життя кінця минулого й початку нинішнього століття. «Людина прийшла в мир для безмірної волі творчості й щастя» — ці слова з купринского нарису можна бути б взяти епіграфом до всієї його творчості. Великий жизнелюбец, він вірив, що життя стане краще, і мріяв, що прийде час, коли всі люди будуть щасливі Оповідання Куприна «Гранатовий браслет» — це не просто історія любові, це глибоке міркування про те, яке значення має любов у житті людини. У круговороті повсякденних турбот, невідкладних справ людина прагне зробити кар’єру, опанувати життєвими висотами й забуває, що нічого немає на світі вище й прекрасніше любові.

Куприн нагадує нам про це. Любов Желткова до Віри допомогла князеві Василю зрозуміти самого себе, відкрити для себе велику життєву істину. Адже до цього між ним і його дружиною не було духовного зв’язку. Особливе значення в оповіданні має образ Аносова. Саме його слова про вічну, виняткову любов виявилися пророчими У повісті «Двобій» ми бачимо зображення «повальної потворної гульби» офіцерів, а також жах, тугу й божевілля людини, якого знущання доводить до відчаю, крайності (образ Хлебникова). Протест проти насильства, породженого нудьгою, вульгарністю життя (самогубство солдат), загибель людської душі серед тупості, мерзенності, нерозуміння (образ Незнанського). Ромашов самотній, він не схожий на інші. Неординарний погляд на людину відрізняє Ромашова, так само як і неприйняття царящих навколо відносин. Він людина співчуваючий і испитивающий жалість клюдям.

Його антиподи — дружини Николаеви. Романтична, чиста любов зіштовхується з холодним розрахунком. Таким чином, «двобій» відбувається між вульгарністю й шляхетністю, чистотою любові й холодною ощадливістю. Між добротою, людяністю й жорстокістю. Вічний двобій між добром і злом. Гуманізм, доброта, щиросердечна мудрість — от чому можна вчитися в А. И.

Куприна.