Твір по літературі: Особливості казок М. Е. Салтикова-Щедріна Казки Салтиков-Щедрін писав в основному з 1880 по 1886 рік, на завершальному етапі своєї творчості. Форма казки була обрана письменником не тільки тому, що цей жанр надавав можливість сховати щирий зміст добутку від цензури, але й тому, що він дозволяв просто й доступно трактувати сложнейшие проблеми політики й моральності. У найбільш доступним народним масам форму він як би переливав все ідейно-тематичне багатство своєї сатири Щедринские казки воістину енциклопедични. У них відбилося все російське суспільство післяреформеної пори, всі суспільні й соціальні сили Росії Основними темами казок Салтикова-Щедріна були: викриття самодержавства («Ведмідь на воєводстві»), панівного класу («Дикий поміщик»), лібералізму («Премудрий пискарь», «Ліберал», » Карась-Ідеаліст»), а також зачіпалася проблема народу («Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив»). У казках Щедріна чітко простежуються фольклорні традиції. Зв’язок з фольклором установлюється за допомогою традиційного » жив-був», що є в казці зачином. Письменник також уживає приповідки («По щучому велінню, по моєму бажанню…»), звертається до народних виречень, поданим у соціально-політичному тлумаченні Сюжет казок Салтикова-Щедріна також фольклорен, оскільки тут добро протистоїть злу, гарне — поганому. Однак звичні грані між цими двома поняттями стираються, і навіть позитивні персонажі виявляються наділеними негативними рисами, які потім висміюються самим автором Салтикову-Щедріну доводилося постійно вдосконалювати свою алегоричну манеру, щоб зробити свій добуток доступним читачеві, тому близькість до фольклору проявляється й в образному ладі, що дає йому можливість прямо використовувати епітети, а вибираючи тварин для алегорії, опиратися також на баєчну традицію. Письменник використовує звичні й для байок, і для казок амплуа.
Наприклад, у казці «Ведмідь на воєводстві» Ведмідь-Воєвода — майор, Осел — радник, Папуги — блазні, а Соловей — співак Алегорія казок Щедріна завжди також прозора, як і в байках Крилова, де, по думці Бєлінського, немає звірів, а є люди, — «і притім росіяни люди». Казки Салтикова-Щедріна невипадково називали байками в прозі, тому що в них чітко простежувалася відповідному цьому жанру традиція зображення людських пороків в образах звірів. Крім того, щедринская казка, як і байка Крилова або езопа, завжди несе в собі повчання, мораль, будучи стихійним вихователем і наставником народних мас У своїх казках Салтиков-Щедрін продовжує російську сатиричну літературну традицію. Наприклад, у ряді казок простежуються гоголівські мотиви й полеміка з Гоголем.
Взагалі гоголівська сатира багато в чому визначила характер подальшої літературної діяльності письменника. Наприклад, як у гоголівській «Шинелі», так і в «Премудрому пискаре» Салтикова-Щедріна показана психологія заляканої середньої людини. Новаторство ж Щедріна полягало в тому, що він увів у казки політичну сатиру, що має як злободенне, так і загальнолюдське звучання. Цей письменник перевернув саме подання про сатира, вийшовши за межі гоголівського психологічного методу, розсунув границі можливостей сатиричного узагальнення й осміяння. Відтепер предметом сатири ставали не окремі, найчастіше випадкові події й події й не приватні особи, зайняті в них, а все життя держави від верху до низу, від сутності царського самодержавства до безсловесного народу-раба, трагедія якого полягала в нездатності протестувати проти жорстоких форм життя. Так, основна ідея казки «Ведмідь на воєводстві» полягає в тім, що причини народних нещасть не тільки в зловживанні владою, але й у самому характері самодержавної системи. А це значить, що порятунок народу — у скиненні царату Сатира Щедріна, таким чином, здобуває стійке політичне фарбування Сатирик бореться не з конкретними явищами, а із що породжує й вигодовує ці явища соціальним ладом.
Салтиков-Щедрін розглядає кожну окрему людину як продукт його суспільного середовища, що породила, позбавляє художній образ всіх людських рис і підмінює індивідуальну психологію проявами класового інстинкту. Усякий учинок героя осмислюється Щедріним як соціально необхідний і неминучий У всіх казках Салтикова-Щедріна органічно сполучаються два плани: реальне й фантастичний, життя й вимисел, причому фантастика завжди заснована на реальні подіях Зображення «примарності» політичної дійсності вимагало відповідної форми, що, довівши явище до абсурду, до каліцтва, оголила б його справжнє неподобство. Такою формою міг бути тільки гротеск (з’єднання непоєднуваного), що є в казках важливим джерелом комічного ефекту. Так, гротеск спотворював, перебільшував дійсність, фантастика ж самим незвичайним життєвим явищам надавала характер звичності й щоденності, а думка про щоденність і регулярність происходящего тільки підсилювала враження. Надмірна жорстокість політичного режиму й повне безправ’я народу дійсно граничили із чарівництвом, з фантастикою. Так, наприклад, у казці «Дикий поміщик» Щедрін у потворно-комічному виді показав апогей як морального, так і зовнішнього «запущения» людини. Поміщик «обростив волоссями, нігті в нього стали, як залізні», він почав ходити рачки, «втратив навіть здатність вимовляти членороздільно звуки», «але хвоста ще не придбав».
А в «Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив» генерали знаходять на незаселеному острові номер «Московських відомостей». Дуже активно використовує Щедрін гіперболу. І спритність мужика, і неуцтво генералів надзвичайно перебільшені. Умілий мужик варив суп у пригорщі, дурні генерали не знають, що булки з борошна печуть, а один навіть проковтує орден свого приятеля Іноді — хоча й не так часто і явно, як інші засоби художнього зображення, — Салтиков-Щедрін використовує антитезу (протиставлення). Це можна побачити на прикладі «Повести про те, як один мужик двох генералів прокормив». Генерали стільки «грошей загребли — того ні в казці сказати, ні пером описати», а мужик одержав «чарку горілки так п’ятак срібла». Важливої в розумінні казки є авторська іронія, завдяки якій розкривається позиція автора.
Іронія простежується у всіх образах, що є присутнім у казках. Наприклад, в «Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив» учитель каліграфії не може розрізнити сторін світла Мова всіх казок Салтикова-Щедріна відрізняється особою афористичностью. Письменник не тільки активно використовує елементи фольклору (прислів’я, приказки), що вже встоялися в мові, але й сам привносить у нього нові вираження, наприклад: «Прийміть запевнення в доконаній моїй повазі й відданості», «властиво не був зол, а так, худобина». Отже, активне використання художніх прийомів дозволило письменникові глибше розкрити сутність самодержавного апарата. Крім цього, казки Салтикова-Щедріна дуже вплинули на подальший розвиток російської літератури й особливо жанру сатири