Особливості жанру казки у творчості М. Е. Салтикова-Щедріна

Твір по літературі: Особливості жанру казки у творчості М. Е. Салтикова-Щедріна Використання жанрів народної творчості було характерною рисою творчості багатьох російських письменників. До них зверталися й А. С. Пушкін, і М. Ю. Лермонтов, і Н. В. Гоголь, і Н. А.

Некрасов. М. Е. Салтиков-Щедрін взяв за основу одного із кращих своїх сатиричних циклів казку, самий, мабуть, улюблений народом жанр.

Зброєю М. Е. Салтикова-Щедріна завжди була сатира. На завершальному етапі своєї творчості, у період з 1883 по 1886 рік, він вирішує підбити підсумок своїм міркуванням про російську дійсність. У ту пору через існуючу строгу цензуру автор не міг до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарата. І все-таки за допомогою казок «для дітей неабиякого віку» Салтиков-Щедрін зміг донести до людей різку критику існуючого порядку. Цензура пропустила казки великого сатирика, не зумівши зрозуміти їхні призначення, обличающую силу, виклик існуючому порядку Казки М.

Е. Салтикова-Щедріна різко індивідуальні й не схожі ні на які інші. Багато дослідників відзначали, що елементи традиції в них ретельно перероблені, а тому, увібравши в себе елементи казки народної й літературної, вони стали оригинальнейшим добутком, у якому втілилося майстерне володіння сатиричними прийомами, характерне для всього творчості письменника Для написання казок автор використовував такі літературні прийоми, як гротеск, гіпербола, антитеза. Немаловажний була й езопова мова. Намагаючись сховати від цензури щирий зміст написаного, письменник був змушений використовувати найрізноманітніші прийоми Постараємося розглянути особливості жанру казки письменника на прикладі декількох його добутків. В «Дикому поміщику» автор показує, до чого може опуститися багатого пана, оказавшийся без слуг. У цій казці застосована гіпербола.

Гаданий спочатку культурним людина, поміщик, перетворюється в дика тварина, що харчується мухоморами. У казці «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» автором використані й гіпербола й гротеск. Читач бачить покірливість мужика, його покірність, беззаперечне підпорядкування двом генералам. Він навіть сам прив’язує себе на ланцюг, що зайвий раз указує на закабаленность російського мужика.

Алегорична казка «Премудрий піскар». Ми бачимо життя обивателя, що боїться всього на світі. «Премудрий піскар» постійно сидить узаперті, лякаючись зайвий раз вийти на вулицю, з ким-небудь заговорити, познайомитися. Він веде життя замкнуту, нудну. Тільки перед смертю замислюється піскар про прожите життя: «Кому він допоміг? Кого пошкодував, що він взагалі зробив у житті гарного? — Жив — тремтів і вмирав — тремтів».

Так і обиватель у якийсь момент усвідомлює, що нікому-те він не потрібний, ніхто його не знає й про нього не згадає М. Е. Салтиков-Щедрін постійно прагне до вдосконалювання своєї алегоричної манери, намагається зробити добутку максимально доступними читачеві. А тому часто прибігає до тих художнім прийомам, які характерні для народних казок. У нього можна зустріти традиційні казкові зачини, такі, як » Жив-Був…», характерні приповідки, наприклад «по щучому веленью, по моєму хотінню». Характерна й стилістика образів. Хазяї життя в М.

Е. Салтикова-Щедріна представлені в образах хижаків: ведмедів, орлів, вовків Можна нічого не додавати — відношення автора до цих персонажів зрозуміло. Однак у тім, що стосується вибору порівнянь із тваринами, письменник опирається й на традицію російської байки. Сховане соціальне значення образа може бути підкреслено, посилено безпосереднім натяком автора: говорячи про те, як Топтигин з’їдає чижика, письменник уточнює: «…однаково, як якщо б хто крихітного гимназистика до самогубства довів». Діючі в казках тварини нерідко виявляються міцно вписані в реальне російське життя. Приміром, зайці в М. Е. Салтикова-Щедріна вивчають статистичні таблиці, видані міністерством внутрішніх справ.

У самому тоні оповідання протягає найглибша авторська іронія, що не щадить ні гнобителів, ні їхніх жертв. Згадаємо хоча б мужика, що «самим нахабним образом ухилявся від роботи», але, коли треба було, сам звив для себе мотузку М. Е. Салтикову-Щедріну гірко й боляче за російську людину. Він бачить його безправ’я, але може лише дивуватися віковому терпінню. Він співчуває інтелігенції, але розуміє, що вона далека від щирих шляхів боротьби. Він висміює обивателя, із гнівом говорить про чиновників. Фантастика й реальність у його добутках тісно зв’язані, але в цілому цикл «Казки» дає нам повну й точну картину сучасної письменникові дійсності. Але не простий опис уважав своїм завданням автор.

Щира його ціль — знайти шлях до серць читачів, змусити їх задуматися про те, що відбувається навколо й, бути може, знайти в книзі відповіді на багато питань, які ставила життя. І мені здається, що для таких цілей жанр казки підходить краще багатьох інших Російська література завжди була тісніше пов’язана з життям суспільства, чим європейська. Будь-які зміни суспільного настрою, нові ідеї негайно знаходили відгук у літературі. М. Е. Салтиков-Щедрін гостро переживав недуги свого суспільства й знайшов незвичайну художню форму, щоб привернути увагу читачів до його проблем, що хвилювали. Спробуємо розібратися в особливостях цієї форми, створеної письменником Традиційно в російському фольклорі виділяють три типи казок: чарівної, соціально-побутові й казки про тварин.

Салтиков-Щедрін створив літературну казку, що з’єднує всі три типи. Але жанр казки не визначає вся своєрідність цих добутків. В «Казках» Щедріна ми зустрічаємося із традиціями байки й літопису, точніше, пародії на літопис. Автор використовує такі баєчні прийоми, як алегорія, іносказання, порівняння людських явищ із явищами тваринного миру, прийом емблем. Емблема — це алегоричний образ, що несе традиційно одне значення.

В «Казках» Щедріна в такий спосіб-емблемою є, наприклад, ведмідь. Він персоніфікує собою незручність, дурість, але під пером Салтикова-Щедріна ці властивості здобувають соціальне значення. Так, традиційне емблемное значення образа ведмедя офарблює й характеризує конкретний соціальний образ (воєвода, наприклад). Жанровий початок літопису зустрічається в казці «Ведмідь на воєводстві». На нього вказує наявність хронологічної послідовності при викладі подій: Топтигин I, Топтигин II і так далі. Пародійність досягається переносом властивостей і якостей конкретних історичних особистостей на образи мешканців лісу. Неграмотність Лева нагадує про горезвісну неграмотність Петра I. Однак художня своєрідність «Казок» не вичерпується тільки жанровою природою, характерної для казок. Варто окремо сказати про сатира.

Сатира, тобто особливий сміх, спрямований на знищення об’єкта, стає «основним творчим прийомом Цілком природно, що об’єктом сатири для Салтикова-Щедріна, письменника, що продовжує гоголівські традиції, є кріпосне право Намагаючись зобразити відносини в сучасному йому суспільстві, він моделює ситуації, що дозволяють це зробитися У казці «Дикий поміщик» зі зникненням селян проявляється нездатність поміщика до самостійного існування. Неприродність відносин, що існують у суспільстві, показана й у казці «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив». Це дуже цікава казка, в основі якої лежить ситуація, близька ситуації «Робинзона Крузо». На незаселеному острові виявилися мужик і два генерали. Звільняючи своїх героїв від умовностей цивілізованого життя, автор зберігає існуючі відносини, показуючи їх безглуздість Цікавий ще й наступний факт. У казці зазначено тільки соціальний стан, але не дані імена героїв.

Можна припустити, що Салтиков-Щедрін використовує прийом, схожий із прийомом емблем. Для автора мужик, поміщик, генерал мають таке ж постійне значення, як і заєць, лисиця, ведмідь для читачів байок Всі вищезгадані ситуації створюються за допомогою елементів фантастичного, одним із яких є гротеск, службовець основним засобом створення образів (образ «дикого поміщика» з однойменної казки.) Перебільшення, що зміщає границі реальності, дозволяє створити ігрову ситуацію. В основі лежить зворот, уведений ще Пушкіним, — «барство дике», але за допомогою гротеску «здичавіння» здобуває буквальне значення.

Образ мужика також побудований на гротеску. У казках «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» і «Дикий поміщик» перебільшена пасивність, підпорядкованість селянства. Я не стану приводити класичні приклади з «Повісті про тім…»-. Набагато цікавіше друга казка. Там мужики збираються в череду, стаю й летять. Дуже живий, асоціативний образ колективного початку Часто використовуваний письменником прийом зближення соціальних явищ і типів із тваринним миром дозволяє більш рельєфно виписати образи, що з’єднують властивості тварин і людей. Цей прийом дає авторові відносну волю вираження, дозволяючи обійти цензурні заборони Від баєчної традиції порівняння із тваринами Щедріна відрізняє яскраво виражена соціальна спрямованість Своєрідна й система персонажів. Всі казки можна поділити на казки про людей і про тварин. Але, незважаючи на це формальне розходження, вся система персонажів будь-якої казки побудована на принципі соціального контрасту: гнобитель і гноблений, жертва й хижак При всій своєрідності «Казки» Щедріна опираються на очевидну, хоча й стилізовану, фольклорну традицію.

Це пов’язане з теорією «розповіді», що висунув відомий російський літературознавець ейхенбаум. Відповідно до цієї теорії, добутку, орієнтовані на усне мовлення, мають ряд художніх особливостей: каламбури, застереження, ігрові ситуації. Класичні приклади використання «розповіді» — це твору Гоголя й «Зачарований мандрівник» Лєскова «Казки» Щедріна — теж «сказовие» добутку. На це вказує навіть наявність традиційних казкових зворотів: «жили так минулого», «по щучому велінню, по моєму бажанню», «у деякому царстві, деякій державі», «жити так поживати» і так далі. На закінчення хочеться сказати, що саме художня форма «Казок» і є їхнім основним достоїнством. Звичайно, література завжди була суспільною трибуною, але дуже рідкий добуток, що зачіпає тільки соціальні проблеми, залишається в історії літературного розвитку. «Казки» Щедріна завдяки дивному й складному художньому миру, дійсно художній своєрідності дотепер входять в обов’язкове коло читання всіх утворених людей