Мета уроку: ознайомити учнів зі смисловим поняттям «Дім». Виховувати любов до рідної землі, домівки, повагу до старших, почуття відповідальності. Обладнання: грамзапис пісні «Хата моя, біла хата», репродукції картин художників (на тему рідної природи), фотомонтаж «Рідна земля».
Хід уроку 1 Вступна бесіда. На дошці: «Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла в життя» О. Довженко.
Звучить грамзапис пісні «Хата моя, біла хата» у виконанні Черкаського народного хору.
— Про що співається в пісні? — Як ви розумієте слово «хата»? 2 Повідомлення теми уроку. На сьогоднішньому уроці ми поведемо мову про ті найдорожчі обереги, які супроводжуватимуть вас у житті, про рідну домівку. Хто був уважним, той мабуть звернув увагу на нове слово. — Яке це слово? (Оберіг) — Що означає це слово? — Від якого слова воно утворилося? («Берегти») Отже, обереги – це такі речі, що оберігають нас, допомагають нам у житті. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина.
Рідна домівка. Вона оспівана в піснях, казках, оповита легендами. Кожен з нас має рідну хату, рідну домівку. Вона найкраща, найтепліша; як би нам не було важко чи сумно, але прийдеш додому – і відразу стає затишно. Правду люди кажуть: «У гостях добре, а дома найліпше».
— А яку ж вулицю, село ми назвемо рідними? (Ті, де ми народились, зробили перші кроки, де були перші радощі, сльози, перші друзі, перша вчителька.
) От бачите, які ми з вами багаті! Маємо рідних: найрідніших людей, рідну хату, рідну вулицю, рідне село. Усе це і є наша з вами рідна земля – земля, на якій ми народилися. Вона для нас найсвятіша, найкраща. Наша рідна земля – це наш спільний дім, в якому вистачить місця не тільки людям, а й рослинам, тваринам. А тепер давайте послухаємо про те, яким же був дім у наших дідусів і бабусь, якою була давня українська хата.
3 Узагальнення знань. Усе, що є у наших домівках, – від батьків, дідусів, бабусь. Усьому, що є у кожного з вас доброго, ви завдячуєте родині. Тому потрібно вивчати історію свого роду, щоб потім було що розказати своїм дітям, онукам. Народне прислів’я говорить: «Скільки б ти не знав, а більше від народу не знатимеш». Отже, пізнання вами життя починається з рідної домівки.
— А чи може кожен з вас рости, здобуваючи знання лише у стінах своєї хати? Звичайно, ні! Є ще школа, де ви з товаришами навчаєтесь.
Є товариші, з якими ви спілкуєтесь. Є наша країна – Україна, громадянами якої ви є. Є наша планета Земля – наш дім, спільний для всіх людей: білих, чорних, жовтих, червоних. (Показ глобуса.
) Згадайте мультфільми, кінофільми про космічні пригоди, де люди уявляють те, якою буде наша Земля в майбутньому. Яким ви уявляєте майбутнє нашої планети? Хто відповідає за це?
Ви – майбутнє планети, майбутнє нашої України. Вам жити, вчитись і працювати в новому столітті. 5 Підсумок уроку. Сьогодні ми розмовляли про найдорожче, що є у кожного з нас – про рідну домівку, рідну землю, планету Земля. І хочеться сподіватися, що ви берегтимете все, що нас оточує, бо це наша родовідна пам’ять, наша історія. Додатковий матеріал Л.
Орел Тримай хаточку, як у віночку Давня українська хата. Високий поріг, на стінах та на вікнах – барвисті рушники, розмальована піч, красуня скриня. Пахне травами… Як і кожне східнослов’янське житло українська хата в минулому мала нерухомі меблі, котрі майструвалися разом із нею: піл, лави, полиці для посуду, жердки. Рухомих речей було небагато – стіл, ослони, скриня, стільці, дитяча колиска.
В одних регіонах стіни хати білили, у рублених оселях їх мили водою, але по всій Україні – від Карпат до Дону – всередині, а часто і зовні прикрашали розписами. Приходь, брате, з діточками, В мене хата з квіточками. Або ще: Ой знати, знати пана-господаря: В нього хата з сосни, з ялини, Вся мальована. Майже четверту частину хати займала розмальована чи оздоблена кахлями піч. Побутує багато прикмет і повір’їв, пов’язаних з нею. Наприклад, якщо запалений уперше вогонь горів ясно, то життя тут буде радісне, якщо тьмяно, дим ішов у хату, то й ладу не буде в ній. Сволок також прикрашали. Найчастіше – різьбленими календарними знаками.
Зазначалися і дати будівництва житла, прізвище майстра. На сволок клали дрібні речі: клубки ниток, веретена, книжки, квіти, а також хліб. Це були обереги житла.