Так — вираженням віри в більші можливості національного російського характеру, які розгорнуться в поступальному, прогресивному соціальному розвитку країни й народу, — завершується тема пошуків праведності у творчості письменника, весь шлях якого був шляхом напряженнейших соціальних, моральних і художніх шукань. Дума про Росію, про народ, про його майбутнє була головної протягом усього складного, суперечливого творчого шляху Лєскова, що буяло блискучими успіхами й грубими зривами
Лєсков прагнув у своїй творчості осягнути життя різних класів, соціальних груп, станів Росії, створити багатоколірний, складний, багато в чому ще до нього невивчений (у тих аспектах, які його особливо хвилювали) образ всієї країни в один із самих заплутаних і важких періодів її існування. Звідси випливають гострі протиріччя його творчого шляху. Діапазон національної теми в Лєскова величезний. Його творчість охоплює не тільки різноманітні класи, професії й побутові стани, але й найрізноманітніші області Росії з їхніми народами, що населяють: Крайня Північ, Україна, Башкирія, Каспійські степи, Сибір, Прибалтика. Національна й соціальна теми даються в нього не як «пейзаж» і не як «вдачі», а як матеріал для рішення більших історичних і моральних проблем — для рішення питання про долі Росії. Його художня робота знайшла собі визнання й своєрідне продовження й розвиток у творчості двох більших російських письменників, що зуміли багато чого в його пошуках і знахідках по-своєму використовувати й рушити далі, відповідно до новій історичній епосі. Увага Лєскова до життя людей різних класів, станів, соціальних груп, професій, побутових утворень виявилося дуже коштовним для А. П. Чехова, що у трохи інших умовах, по-своєму, інакше, чим Лєсков, прагнув створити найширшу картину життя Росії в її різних, переважно не затрагивавшихся до «його ніким, крім Лєскова, проявах. Наприкінці свого життя М. Горький, ділячись своїм досвідом з молодими літераторами, писав: «Я думаю, що на моє відношення до життя впливали кожний по-своєму — три письменники: Пом’яловський, Гл. Успенський і Лєсков». Треба думати, що для Горького в художній роботі Лєскова найбільш істотне значення мали інші її сторони, чим для Чехова. В історично інших умовах і із зовсім інших соціальних позицій М. Горький, як художник, все своє творче життя цікавився складними взаєминами між класом і індивідом, між сословно певним, класовий^-класовим-замкнено-класовим, традиційно нерухливим і історичною діалектикою розпадання старих класів і утворення нових. Горьковские образи «» людей, щовиламалися, «бешкетників», «диваків», людей, що живуть «не на тій вулиці», — при всіх історичних виправленнях, імовірно, генетично пов’язані із шуканнями в цьому напрямку Лєскова. Так виявився коштовним і плідним в історії літератури художній^-художній-ідейно-художній досвід письменника, що у своїй творчості, як говориться на сторінках «Життя Клима Самгина», — «простромив всю Русь».