П’єса Булгакова «Дні Турбиних»
П’єса «Дні Турбиних» є свого роду драматургічним варіантом роману «Біла гвардія». Вона створювалася Булгаковим на його основі; але в той же час цей самостійний художній твір, багато в чому отличающееся від роману
Михайло Опанасович працював над п’єсою за замовленням Мхата, і в 1926 р. відбулася прем’єра спектаклю — Він викликав досить неоднозначний відгук у радянській критиці; Булгакова обвинувачували в пропаганді « бе-логвардейщини» і навіть на час заборонили постановку. Але незабаром спектакль знову з’явився на сцені Мхата і йшов більше восьмисот разів, причому 15 разів на ньому був присутній И. В. Сталін. Чим же був викликаний такт»! інтерес до добутку?
Із самого початку роботи Булгаков уважав «Дні Турбиних» не військовою п’єсою, а п’єсою про інтелігенцію. Він ставив перед собою завдання показати, як революція, міняє людей; показати долю людей, що прийняли й не прийняли революцію. У центрі уваги письменника перебуває трагічна доля сім’ї Турбиних. Дія в п’єсі розвивається на тлі бурхливих подій, що відбувалися на Україні в 1918 — початку 1919 року. Ця п’єса (як і сам роман) — багато в чому автобіографічний добуток. Прообразом сім’ї Турбиних послужила сім’я самого Булгакова; багато інших персонажів п’єси були «змальовані» автором із близьких друзів і знайомих. Письменник сам був безпосереднім свідком і учасником всіх описуваних подій, і це додало п’єсі особливу вірогідність і реалістичність
П’єса являє собою багатоплановий і багатоаспектний добуток. У ній сімейні сцени перемежовуються з Історичними (втеча гетьмана, настання петлюрівців). Замкнутий затишок Турбиних «за кремовими фіранками» «вибухає» масовими сценами. Ліричний початок (образ сім’ї, Олени) сполучається в п’єсі з гумором (Лариосик), сатирою (зображення гетьмана, Тальберга) і гротеском (показ петлюрівців). Письменник майстерно малює суспільні події в Києві 1918-1919 років і сложнейшие психологічні переживання Турбиних, Мишлаевского, Студзинского, Лариосика. Булгаков звертає головну увагу на те, як революція, що змінила звичний уклад життя сім’ї Турбиних, вплинула на долі людей. Трагічним лейтмотивом звучить у п’єсі тема катастрофи — катастрофи колишнього життя, колишніх поглядів і переконань. Старий мир валить, й перед героями п’єси встає проблема вибору. «Як бути?» — от питання, відповідь на який болісно шукають герої п’єси
Центральним образом у п’єсі є образ Олексія Турбіна. Він проходить складну еволюцію — від бажання битися з більшовиками до усвідомлення трагічної приреченості білого руху. Трагедія Олексія Турбіна — це трагедія сильної особистості, честнейшего людини, що переживає болісну катастрофу своїх колишніх ідеалів і подань. Ключовою сценою в п’єсі є сцена в Александровской гімназії, коли Олексій своєю владою розпускає артилерійський дивізіон. Він не
Хоче брати участь в «балагані» — у захисті ганебно, що втік гетьмана, — і не хоче виводити дивізіон, що суцільно складається з необстріляних юнкерів і. колишніх студентів, на безглузду загибель. Він, здавалося б, порушує присягу, і деякі офіцери і юнкера призивають, не розуміючи спочатку мотивів його вчинку, заарештувати його. Але правда є на боці Турбіна, і все незабаром усвідомлюють це: Олексій фактично рятує своїх підлеглих від вірної смерті. У своєму мовленні Турбін вимовляє пророчі слова: «Народ не з нами. Він проти нас». Усвідомлення цієї істини далося йому нелегко: він визнає приреченість білого руху. Полковник Турбін до кінця виконав свій військовий борг: він загинув, прикриваючи відхід юнкерів
Ідейну естафету вистражданих переконань приймає від Турбіна Віктор Мишлаевский. Наприкінці п’єси відбувається різке зіткнення між Мишлаевским і Студзинским. Студзинский збирається пробиратися на Дон, у Добровольчу армію генерала Денікіна, щоб битися з більшовиками. Мишлаевский же рішуче йому заперечує: він упевнений, як і Турбін, у краху білого руху, не хоче йому служити й навіть готів перейти на сторону більшовиків: «Нехай мобілізують! Принаймні буду знати, що я буду служити в російської армії. Народ не з нами. Народ проти нас. Алешка прав!» Кожний з героїв зробив свій вибір, знайшов свій шлях, що розведе їх у різні сторони
Трагічне відчуття загибелі старого миру, безвихідності, що відчувається в сценах останнього акту «Днів Турбиних» (воно викликано загибеллю Олексія Турбіну й важке поранення Николки), у фіналі п’єси переміняється почуттям очікування змін. У місто входять частини Червоної Армії, і це символізує перемогу нового миру над старим