Твір по літературі: Панська москва в зображенні А. С. Грибоєдова А. С. Грибоєдов написав комедію «Горе від розуму» в 1824 році. У цей час у Росії було кріпосне право. Грибоєдову була важка думка, що народ перебуває в рабстві. Серед кращих дворян зріла думка про необхідність звільнення народу від тяжкого тягаря. У двадцятих роках утворилися таємні суспільства, люди, що входять у ці суспільства, згодом стали називатися декабристами з нагоди доконаного ними повстання в грудні 1825 року. У комедії «Горе від розуму» Грибоєдов запам’ятав образ людини, погляди й почуття якого близькі декабристам — це Чацкий. Панська Москва в зображенні Грибоєдова представлена гістьми й самим Фамусовим.
Їхні образи обкреслені глумливо, сатирично, як юрба людей егоїстичних, нездатних критично мислити, далеких від інтересів народу й країни, що живуть дрібним розрахунком. Ідеали їх примітивні, вони все прагнуть до збагачення й до високої кар’єри. Найбільше колоритно ці риси проявляються у Фамусове. Фамусов — захисник кріпосницької системи, що забезпечує йому спокійне життя, тому він лютий ворог волелюбних ідей.
Коштувало Чацкому висловитися про кріпосництво, як про рабство, ганьбу країни, так Фамусов у жаху викликує: «Ах, боже мій. Він карбонарій, він вільність хоче проповедать! Так він влади не визнає!» На першому місці у Фамусова особиста вигода, прагнення до збагачення, кар’єризм. Його ідеал — дядько Максим Петрович, що блазнівським поводженням знайшов собі розташування імператриці. Фамусова, як і всіх його гостей, відрізняє крайнє неуцтво.
Небезпека для себе вони бачать в учених людях, книгах. Він говорить: «Ученість — от чуму; ученье — от причина, що нині пущі, чим коли, божевільних розвелося людей, ідей і думок». Як чиновник він не зацікавлений у службових справах, він не думає про поліпшення положення народу й зізнається в цьому відкрито: «Звичай мій такий: підписаний — і із плечей геть». На службу бере людей виходячи з особистих міркувань. Як батько любить свою дочку, але не замислюється про її виховання й, не замислюючись, може видати її заміж за Скалозуба тому, що той «…і золотий мішок, і мітить у генерали». Так само представниками «панської Москви» є Скалозуб і Молчалин. На перший погляд вони здаються різними.
Скалозуб досяг чинів, Молчалин — лакейського походження, його філософія — догоджати всім. Головні його риси — послужливість, фальш його натури й підлість. Він прикидається, що закохано в Софію, хоча любить Лізу — служницю в будинку Фамусових. Скалозуб — завидний зять. Відрізняється крайньою неосвіченістю, не може зв’язати двох слів. Але все-таки їх поєднує те, що вони прихильники старої системи, далекі від цивільних інтересів, егоїстичні, мріють про збагачення й чинів У цей мир фамусових попадає Чацкий. Раніше Чацкий був близьким другом будинку Фамусова.
Його, як і багатьох представників того ж фамусовского суспільства, тягло в Європу, щоб власними очами побачити життя людей в інших країнах і зрівняти російське суспільство із західноєвропейським. Чацкий відправився за кордон і провів там три роки. Повернувшись, Чацкий уже не той, що був колись, він повзрослел і не може глянути тепер на всіх і все очами того юнака, що покинув один раз цей будинок. Йому нестерпно чути й споглядати таких людей. Виникає гострий конфлікт між суспільством і Чацким. Він намагається відкрити їм ока на те, що на світі є й інші ідеали, більше чисті, більше піднесені, заради яких варто жити, але це виявляється неможливо. В очах фамусовского суспільства він небезпечний дивак або просто божевільний, за словами Софії Грибоєдов першим у російській літературі створив образ людини готового віддати всі щиросердечні сили для процвітання Батьківщини, благополуччя народу. Комедія «Горе від розуму» звучить сучасно й актуально.
Зараз суспільство розділилося на два табори: народ, що принижений і обкрадений, і правителів, образи яких з’являються у світлі їхнього егоїзму, відірваності від народу. Росії потрібні люди із чистими помислами й цивільною активністю, як Чацкий.