Пейзаж у палітрі й слові

Твір по літературі: Пейзаж у палітрі й слові Як прекрасна Земля. І на ній людина С. Єсенін У нашій країні добре відомий знаменитий французький художник Камиль Коро. Він належить до числа самих популярних майстрів пейзажного живопису XIX століття Мені здається, що пейзажі Коро крім тонкого почуття природи пронизані теперішньою поезією. Я не випадково виніс епіграфом до цього твору вірші С.

Єсеніна. На мій погляд, по поетичному сприйняттю миру Коро і Єсенін — дві родинні душі Отже, щоб підкреслити поетичність пейзажів французького художника, я надалі буду звертатися до віршів російського поета Єсеніна Пейзаж у Коро повний насамперед глибокій емоційній виразності, співзвучної почуттям і переживанням людини. Від його полотен віє щирістю й безпосередністю. Коро був прогресивним художником свого часу. Своєю творчістю він робив виклик одноманітним академічним пейзажам, традиційний стиль яких панував у Франції на початку XIX століття. Наблизившись до простоти й непомітної поезії сільського пейзажу, Коро став новатором свого часу. Він любив зображувати на своїх полотнах маленькі сільця й городки рідної Франції Як би на подяку за любов рідна природа подарувала художникові ключ до многим своїх заповідних схованок.

Коро, наприклад, одним з перших зрозумів, яке величезне значення має передача світла й повітря для правдивого зображення природи. Він відмовляється у своїй творчості від того темного коричневого колориту, що панував тоді в пейзажному живописі, і переходить до створення зовсім нової світлої палітри, з найтоншими барвистими відтінками, словом, створює середовище, що передає поезію далечіні й простори. Наприклад, його картина «Пагорби з вересом у Вимутье», де зображена проселочная дорога, що йде в далечінь до високого неба, що рожевіє, а на другому плані видніються селянські будиночки. Уявіть собі ще самотнього подорожанина й гайок на узбіччі дороги й відразу згадаєте російську сільську місцевість і вірші Єсеніна, у яких є такий рядок: «Про червоний вечір задумалася дорога…» Дивний збіг образів!

Коро у всіх своїх пейзажах показував людину. Але цієї людини, я вважаю, не можна назвати ліричним героєм. Він, по-моєму, є тільки однієї з деталей загальної ідеї картини. Ліричний герой полотен Коро — це поетичний настрій. Видимо, на відміну від російських художників-пейзажистів, Коро вважав, що тільки зображення природи й людини дозволяє досягти гармонії в картинах. Його полотно «Вечір» — яскраве тому підтвердження. На картині зображені дерева, що нагадують наші берези, під ними закохана пара, і все це залито світлом заходу, до якого вже видали домішується місячне світло.

Як тут не згадати есенинское: Увечері синім, увечері місячним Був я колись гарним і юним Нестримно, неповторно Усе пролетіло… далече… мимо… Хочу підтвердити свої міркування, і на прикладі картини Коро «Ставок у Білль д’авре» — це як би ніжна ідилія.

У світлі ранкової зорі обрису предметів і людини тануть у мрячному серпанку, кольору втрачають свою визначеність, що стемніли крони дерев особливо поетично смотрятся на тлі перлового неба. У цьому пейзажі панує ніжний мрійливий настрій, передчуття прекрасного майбутнього. Так само як колись почував і мріяв С. Єсенін: Розбуди мене завтра рано, Про моя терпляча мати! Я піду за дорожнім курганом Дорогого гостя зустрічати Але Коро може бути й драматичним, як у своєму чудовому «Пориві вітру», де так гостро передане відчуття швидке бури, що насувається, що народжується тривожного й разом з тим романтичного почуття. Всі ніжні тони опущені. Тільки різкі контрасти темних і світлих плям як би борються між собою. І пригадуються ті ж відчуття, коли читаєш у Єсеніна: Але ви не знали, Що в суцільному димі, У розкиданому бурою побуті З того й мучуся, що не зрозумію, Куди несе нас доля подій… Звичайно, я не претендую на наукове значення своїх аналогій між французьким художником і російським поетом.

Я просто хочу сказати, що гостре відчуття життя, її повноти й краси ріднять всіх великих художників миру. Поетичний пейзаж і в слові, і в палітрі найбільше виражає стан душі людини