Твір по літературі: Пейзажна лірика блоку Читаючи вірша Олександра Блоку, ми переконуємося, що його творчість була теперішнім більшим мистецтвом. Його поезія залучає силою й чистотою почуттів, гармонійністю й музикальністю мовлення, і особливо це помітно в пейзажній лірику Дивним образом поети передає красу природи, наповнюючи наші серця почуттям захвату й радості. Він бачить, як безумно прекрасний мир за його вікном. Краса літнього вечора, свіжість ниви, що хвилюється, весняна гроза з розкатами, що віддаляються, грому викликають трепетне відчуття в його душі, вдохновляв відбити все це чарівництво в поетичних рядках. Навколишній світ немов оживає в його добутках: гілка троянд «дихає ароматом», трава «повна прозорих сліз», «дрімотою рожевої обійнята труй нескошеної межі». Поет дивиться на природу, що ще зберігає сліди недавньої грози, і його серце переповняється любов’ю й ніжністю. І цього ж почуття він дарує своїм читачам Весна сама по собі дивна, чарівна пора. І Блок почуває, що цей час, коли відбувається щось неповторне й невідоме — на землі, на небі, в усьому величезному світі.
І разом з ним ми занурюємо в цю атмосферу чуда, що відбувається, коли переносимося на той міст, де співає сопілка й звідки видна покритий яблуневим кольором сад. Ця мить для поета наповнений незвичайними почуттями: И ангел підняв у висоту Зірку зелену одну, И дивно стало на мосту… Ми зачаровані видами квітучого саду, осяяного таємничим світлом однієї єдиної зірки. Цей загадковий мир нагадує нам казку, ми втрачаємо відчуття реальності й повністю розчиняємося вней. «Під мостом співає вода», а над ним у нескінченній висоті неба горить одна зірка. І два цих дивних мири стають єдиним цілим. Дивлячись у прозору глибину або в таємничу висоту, забуваєш про всі турботи й суми. Забуваєш про усім, крім цієї «глибокої тиші», цієї незрівнянної, прекрасної країни за назвою Природа Дивися, які бистрини, Коли ти бачив ці сни?..
И дійсно, що відбувається навколо так заворожує, що здається, начебто все це — дивний сон, що дарує нам чудовий поет Олександр Олександрович Блок Напевно, не одне серце протягом століть зможуть торкнутися й схвилювати його вірші, будячи любов до цього божевільного й прекрасному миру