Твір по літературі: Персонажі роману Л. Н. Толстого Воскресіння Роман «Воскресіння», над яким письменник працював з перервами десять років, є найбільшим добутком «пізнього» Толстого. Як і в попередніх своїх романах, Толстой дав в «Воскресінні» дуже широку картину російського життя. Дія роману відбувається в Москві й у Петербурзі, у центрі Росії й у далекому Сибірі, у дворянських садибах і в злиденних селах, у в’язниці й у суді, у лікарні й у церкві, у сенаті й на пересильному пункті, у театрі й у нічліжці, у салоні знатної дами й у трактирі, на ріці й у поле, у хаті й впоезде. . Серед діючих осіб роману ми бачимо численних «хазяїв життя», починаючи від вищих сановників царської імперії — сенаторів, міністрів, губернаторів, і кінчаючи охоронцями «закону» — тюремними начальниками. Широко показаний у романі трудовий народ — робітники на торф’яних розробках, муляри, теслі, пралі, поденники, мастеровие, прислуга. Перед нашими очами проходить низка селянських образів, глибоко правдивих і життєвих. Незабутнє враження залишають сцени в селі Панове, куди приїхав князь Нехлюдов, що прагне влагодити свої відносини із селянами. Товстої показує жахаюче руйнування й убогість села, що приводять до постійних голодувань і вимирання народу.
Неможливо забути старече, безкровне личко замореної дитини в скуфеечке (шапочці) з лоскутиков, якого тримає на руках худа жінка, змушена просити милостиню У в’язницях і в острогах, на пересильних етапах, у сибірському посиланні нудяться тисячі людей з народу, позбавлених волі. Товстої малює безсердечність, паразитизм, лицемірство й незначність «хазяїв життя». Створений і охоронюваний ними лад письменник називає «людожерським», а їх самих — «непромокальними» людьми, байдужими, глухими до чужого лиха й горя. Такі сцени суду, яскраві образи суддів, товариша прокурора, присяжних засідателів. Товстої дійсно зриває з них маски й показує їхня щира особа. Кожний із суддів зайнятий тільки своїми особистими справами й з повною байдужістю ставиться до долі підсудних. Так, тільки через непрощенну недбалість присяжних засідателів героїня роману Катюша Маслова, дарма обвинувачена в убивстві купця, була присуджена до посилання на каторжні роботи Жебрак сільський хлопчик був обвинувачений у крадіжці постілок, що коштували 3 рублі 67 копійок. Сам хазяїн постілок давно був готовий простити голодному хлопчикові цю крадіжку.
Але товариш прокурора, нахабний, порожній кар’єрист, всіма силами намагався, щоб суд виносив якнайбільше обвинувальних вироків. І хлопчика судили, а його співучасник по крадіжці, чекаючи суду, умер втюрьме. Один з головних героїв роману, князь Дмитро Нехлюдов, переконується в тім, що більша частина людей, засуджених на його очах царським судом, невинна й що теперішні злочинці не ті, кого поліція заго няет у в’язниці, а фабриканти, що грабують робітників, поміщики, що грабують селян, чиновники, що збирають із голодного народу податки й податі Обманювати й гнітити народ допомагає панівним класам казенна церква. Знаменита сцена богослужіння в тюремній церкві, описана в «Воскресінні», є яскравим прикладом «зривання масок». Служителі церкви обманюють народ казками про перетворення хліба й розведеного водою провина в тіло й кров Добродії Бога В «Воскресінні», уперше у творчості Толстого, одним з головних героїв добутку виступає людина з народу.
Дівчина із селянської сім’ї, Катюша Маслова, була взята покоївці в панський будинок. Розповівши всю історію її важкого життя, письменник зауважує, що це була «сама звичайна історія». Точно так само, як Катюша Маслова, у старий час гинули сотні й тисячі інших дівчин И глибоко знаменно, що наприкінці роману письменник показує справжнє воскресіння Катюші, її відродження до нового життя. Відбулося це тільки тоді, коли у в’язниці й на етапі Катюша познайомилася з революціонерами, яких царський суд присудив до каторги й посилання. Катюша називає їхніми чудесними людьми. «Вона, — говорить письменник, — зрозуміла, що люди ці йшли за народ, проти панів».
Із усього, що показав Толстой у романі «Воскресіння», може бути зроблений тільки один висновок: треба в корені зруйнувати «людожерський» буржуазний лад життя й революційним шляхом звільнити народ. Але письменник не робить такого висновку, і тут проявляється його слабість. Товстої не зрозумів і не прийняв революції. Він проповідував теорію непротивлення злу насильством.
Він сподівався присоромити людей панівних класів, умовити їх добровільно відмовитися від влади й багатства Толстой наприкінці роману змушує свого героя, князя Нехлюдова, шукати порятунок у Євангелії. Але весь зміст роману кличе до іншого висновку. Книга Толстого призиває до руйнування будуючи насильства й гноблення народу й до заміни його таким суспільним устроєм, при якому всі люди будуть рівн і вільними, коли зникнуть убогість, звади й війни, коли неможливої стане експлуатація людини людиною