Петербург Достоєвського
Місто пишний, місто бедний,
Дух неволі, стрункий вид,
Звід небес зелено^-блідий,
Нудьга, холод і гранує
А. С. Пушкін
Петербург… Місто, до якого у своїх добутках зверталися багато письменників від Ломоносова до поетів наших днів
Царствений град Петра, втілення сили й влади, відкривається мрійникові з «Бєлих ночей»; Раскольникову ж ближче інша, друга столиця — здавлений простір кварталів, що примикають до сінної площі, темні двори, чорні сходи. Герой просто не зауважує міста, він занадто поглинений своїми думами, думками, переживаннями
Йому знаком тільки такий Петербург: «… духота, штовханина, усюди известка, лісу, цегла, пил і той особливий літній сморід, настільки знайома кожному петербуржцеві».
Родіон живе в коморке, «яка походила більше на шафу, чим на квартиру». І, лежачи там годинниками, у голові народжується думка про вбивство. Дані письменником повторювані деталі: «сморід», «духота», як би нагнітають обстановку напередодні моторошної трагедії. Лише раз, як у тумані, виникає Петербург перед Раскольниковим: «Непоясненим холодом віяло на нього від цієї чудової панорами; духом німим і глухим повна була для нього ця пишна картина… » Чудова панорама Исаакиевского собору й Зимового палацу була німа для героя, як німа вона й для живучої поблизу бідноти, тому що вся її свідомість заповнена страхом перед майбутнім. Але місто цей ще й місто маленької людини — Мармеладова, титулярного радника, якого ми зустрічаємо вже «з набряклим від постійного пияцтва жовтим, навіть зеленуватою особою й із припухлими століттями». У пияцтві він намагається утопити реальність життя, хоча сам чітко усвідомить згубність цього заняття
У Петербурзі Гоголя є ті ж «сірі, жовті й грязно-зелені будинки» з їхньою похмурістю. Але опис Достоєвського не так безвихідно: у цьому похмурому місті мигне хоч «один промінь світла». У душі героя й письменника мрія про місто прекрасному, створеному для щастя людей. Про це думає Розкольників, ідучи на вбивство: «він навіть дуже було, зайнявся мислию про пристрій високих фонтанів і про те, як би вони добре освіжали повітря на всіх площах».
Петербург Достоєвського — середовище, у якій уживаются численні шари суспільства: лихварі, бідняки, студенти, інтелігенція, багатії й аристократи. Для кожного з них місто бачиться по-різному: комусь святково й весело, комусь сіре й безвихідно.
Достоєвський письменник -гуманіст, він протестує проти існування зла в захист людей. Людина і його душа, що вміє радуватися тому, що на мгновенье «вулиця раптом блисне». Фантастика, контрасти — от Петербург Достоєвського