Петербург у творчості А. С. Пушкіна Пушкін

Петербург у творчості А. С. Пушкіна Кілька поколінь дослідників при розгляді петербурзької теми в російській літературі наполегливо й категорично затверджували, що ввів її Гоголь. Такий цикл повістей, як «Невський проспект», «Записки божевільного», «Портрет», «Ніс» і, нарешті, «Шинель», здавалося, переконливо підтверджували це. Саме Гоголь, глава «натуральної школи» у російській літературі XIX століття, зробив Петербург головним героєм своїх повістей, але ця тема була розроблена й художньо втілена до нього в жанрі петербурзької повісті Пушкіним Столиця Російської держави, Північна Пальміра, представляла для Пушкіна край краси й натхнення. Не випадково геніальний поет постійно звертається до цього образа у своїй творчості. У цьому місті він учився, тут жили його друзі, його улюблені жінки, яким згодом були присвячені його геніальні утвори. Саме в Петербурзі він затвердився як творча особистість, тут були написані його кращі добутки Уперше з образом Петербурга ми зіштовхуємося в романі у віршах «Євгеній Онєгін». У першому розділі цього добутку ми бачимо, з якою любов’ю Пушкін описує дорогою й добре знайомий йому місто, розкриваючи його через образ Євгенія Онєгіна — головного героя роману, типового представника дворянської молоді 20-х років XIX століття, життя яких протікала «у вихрі світла», складалася з балів і маскарадів, шумних, модних вечірок, відвідування театрів і ресторанів: Ще келихів спрага просить Залити гарячий жир котлет, Але дзенькіт брегета їм доносить, Що новий почався балет І сам автор, і його герой — обоє захоплювалися красою Петербурга, «впивалися» «диханьем ночі прихильної»: Усе було тихо; лише нічні перегукувалися вартові, Так дрожок віддалений стукіт З Мильонной лунав раптом. Нарівні із дворянським Петербургом представлений і Петербург, «барабаном пробуджений»: Встає купець, іде рознощик, На біржу тягнеться візник, Із глечиком охтенка поспішає Але головне в образі Петербурга першої чверті XIX століття — це атмосфера піднесеності, очікування прийдешніх, змін, що панувала в повітрі, атмосфера очікувань, надій, змін і «вільності святий». Звідси й лексика того часу, який насичений добуток: «вільність», «громадянин», «томленье життям», «охолоджений розум», бурячи, море, воля, також значимі й імена: Адам Смит, Руссо («захисник вільності й прав»), Байрон, Каверін, Чаадаєв.

Насправді Петербург у першій половині роману — це місто декабристів і, отже, місто високої духовності, місто краси я добра, що допомагає знайти шлях ксвободе. В останній главі роману ми бачимо Петербург очами Тетяни, повітової панянки, що перетворилася з наївної дівчинки у величну княгиню, що стоїть на рівні з «Клеопатрою Неви» Ніною Вороненою: Отут був, однак, колір столиці, И знати, і моди зразки, особи, що зустрічаються Скрізь, Необхідні тупци… Описуючи світське суспільство, Пушкіна характеризує його досить зло, говорячи, що в цьому середовищі можна «озлобитися, зачерствіти й нарешті скам’яніти». Відношення автора до кола цих людей ясно вже з перших сторінок роману. Пушкіна з іронією описує зразок «прекрасної людини» з погляду світла: Блаженний, хто змолоду був молодий, Блаженний, хто вчасно дозрів — Хто у двадцять років був франт иль хват, А в тридцять вигідно одружений; Хто в п’ятдесят звільнився Від приватних і інших боргів, Про кого повторювали ціле століття: N. N.

прекрасна людина Зовсім іншої з’являється Петербург перед нами в повісті «Мідний вершник», написаної в 1833 році. Це столиця європейської держави, блискуча, багата, пишна, але холодна й ворожа для «маленької людини». У цьому добутку автор звертається до образа засновника міста — Петру I, що виступає тут як реальна особа. Існує багато думок щодо того, яка ж головна думка поеми «Мідний вершник»? Прав був, мабуть, В. Г. Бєлінський, що затверджував, що основна ідея поеми полягає в торжестві «загального над часткою», при очевидному співчутті автора до «страждання цієї частки».

Пушкіна співає гімн столиці Російської держави: Люблю тебе, Петра створіння, Люблю твій строгий, стрункий вид! Неви державне теченье, Береговий її граніт, Твоїх огорож візерунок чавунний… Місто піднеслося «пишно, гордовито» «з тьми лісів і драговини блат» і став серцем могутньої держави: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, як Росія Конфлікт особистості й держави в поемі повністю не дозволений. На прикладі двох добутків ми простежили, як мінявся образ Петербурга у творчості великого письменника й поета А. С. Пушкіна.