Північна війна 1700-1721 гг.
Петро закінчував початі за кордоном переговори про сполучник проти Швеції. В 1699 р. чекаючи швидкої смерті іспанського короля й війни між Австрією й Францією Австрія, Польща й Венеція, союзники Росії проти Туреччини, уклали з нею мир
У Петра був вибір: або продовжувати війну з Туреччиною один на один, або, використовуючи те, що в Європі, коли Австрія й Франція, а також Англія й Голландія виявляться зв’язаними боротьбою за «іспанську спадщину», знайти союзників і почати війну зі Швецією за повернення виходу до Балтійського моря. Останнє було набагато важливіше для Росії: узбережжя Чорного моря було набагато далі від центральних областей Росії й повідомлення з ним перебувало під загрозою з боку кримських татар; вихід із Чорного моря. Через Босфор — був замкнений Туреччиною; по цьому морю пролягав більше далекий і більше небезпечний шлях до передових країн
Зваживши все це, Петро зважився на війну зі Швецією. Він містить союзні договори проти Швеції із Саксонією й Данією, посилає посольство в Стамбул і 8 серпня 1700 р. містить із Туреччиною мир, по якому вона втратила Азів
Після розформування стрілецьких полків Петро 1 фактично залишається без війська: два полки колишніх потішних, кілька полків «іноземного ладу», давно розпущені по будинках, дворянське ополчення — от всі, чим він розташовував. До весни 1700 р. було сформовано 9 полків (близько 32 тис. чоловік) .
16 листопада Петро одержав повідомлення про підхід Карла XП, на світанку 19-го виїхав у Новгород, а 20-го в середині дня шведи атакували російські позиції. До вечора дворянські кінноти бігла на інший берег Нарви, офіцери й частина росіян здалися в полон, і тільки Преображенський і Семеновский полки й дивізія Головіна ще могли захищатися. Їхні командири почали переговори з Карлом XП. У результаті ці частини 80 офіцерів, серед них 10 генералів, 135 гармат були загублені. Імовірно, поразка не з’явилася для Петра несподіванкою. Згодом він сказав, що «всі та справа яко дитяче играние було».
Від’їзд із армії Петро нібито пояснив необхідністю поквапити інші полки, що йдуть до Нарви, російської армії й «особливо, щоб мати побачення з королем польським». Однак Петра не можна дорікнути в боягузтві: він довів це в наступних боях, наприклад участю в Полтавській битві, де особисто вів солдатів в атаку й ледве не загинув. Передбачається, що вирішальною причиною від’їзду Петра була свідомість своєї повної марності в бої через відсутність у нього досвіду керівника боєм
Після Нарви в Карла ХП залишився вибір: або йти в глиб Росії, маючи за спиною саксонську Армію, набагато більше боєздатну, чим Російська, або йти проти Августа П. Шведський король вибрав друге й «загруз» у Польщі. Тільки в 1706 р. він зміг примусити Августа П к миру й виходу зі сполучника Сроссией.
Петро повністю використовував перепочинок, наданий йому шведами. Як пише Ключевский, «надаючи діяти у фронті своїм генералам і адміралам, Петро… набирав рекрутів, становив плани військових рухів, будував кораблі й військові заводи, заготовляв амуніцію, провіант і бойові снаряди, усе запасав, усіх підбадьорював, підганяв, сварився, бився, вішав, скакав з одного кінця держави в іншій, був чимсь начебто генерал-фельдцейхместера, генерал-провіантмейстера й корабельного обер-майстра». При цьому він ще знаходив час проводити реформи
Результати цієї діяльності позначилися дуже швидко: з кінця 1701 р. російська армія стала вроздріб бити шведську. В 1702 р. Петро штурмом опанував Орешком (перейменувавши його в Шліссельбург) ; в 1703 р. в устя Неви заклав Санкт-Петербург; були також узяті Ям, Копорье й Мариенбург; в 1704 г.
штурмом була взята Нарва; в 1705 р. жорстоко подавлене повстання в Астрахані, а в 1707-1708 г. г. — повстання К. И. Булавина; в 1708 р. Петро розбив шведів у с. Доброго, потім корпус Левенгаупта в дер. Лісовий, а 27 червня 1709 р. — армію Карла ХП у Полтави
Полтавська перемога стала поворотним пунктом в історії Росії. Після Полтавської перемоги міжнародне значення Росії різко підвищилося. Саксонія й Данія відновили з нею сполучник. До нього примкнула й Пруссія, що зобов’язалася не пропускати через свою територію шведські війська, а в 1714 році вступила у війну зі Швецією (але воєнних дій вона майже не вела) . В 1710 р. з Росією уклав сполучник Ганновер, курфюрст якого незабаром став англійським королем
В 1710 р. російські війська зайняли Виборг, Кексгольм, Ригу й Ревель. Петро зберіг прибалтійсько-німецькому дворянству його привілею, а воно визнало приєднання естляндии й Лифляндии Кроссии.
Восени 1710 року Турецький уряд оголосив війну Росії, побоюючись її подальшого посилення. Розрахунки Петра на допомогу князівств Молдавії й Валахії не виправдалися, на березі 5 Пруту російська армія була оточена. Атаки турків були відбиті, але Петро вирішив не ризикувати армією й почав переговори. За мирним договором Росії довелося повернути Туреччини Азов і зрити зміцнення Таганрога, тобто втратити вихід в Азовське море
Петро тверезо оцінив ситуацію: «Ця справа є хоча й не без суму, що втратитися тих місць, де стільки праці й збитків покладено, однак ж чаю цим позбавленням іншій стороні велике зміцнення, що непорівняно прибутком нам є». Мир розв’язав руки для війни зі Швецією
Карл ХП перебував у важкому положенні, але на мирні переговори не погоджувався. В 1712-1714 гг. російські війська воювали у Фінляндії й північній Німеччині. Вступив у дію й побудований Петром Балтійський флот: у липні 1714 р. у мису Гангут були захоплені 10 шведських кораблів. ДО 1716 року з’єднаними зусиллями росіян, саксонців і датчан північна Німеччина була очищена від шведських військ, а російська армія й флот вигнали їх з Фінляндії. В 1718 р. почалися переговори зі Швецією омире.
Наприкінці 1718 р. при облозі міцності в Норвегії був убитий Карл ХП і переговори були перервані. В 1719 р. російський флот здобув нові перемоги над шведами в островів езель і Гренгам. Російські кораблі діяли вже в берегів Швеції, висаджуючи там десанти
Для ведення війни були потрібні солдати, озброєння, аммуниция й гроші. Тому одночасно з воєнними діями Петро вводив нові податки й проводив реформи. Усього за роки війни їм самим і заснованим в 1711 р. вищим урядовим органом, Сенатом, було видано більше 1700 законодавчих актів. Тисячі людей бігли від податків, з армії, з будівництв, за що їх ловили й жорстоко карали
30 серпня 1721 року зі Швецією був укладений Ништадтский мирний договір, по якому Росія одержала узбережжя Балтійського моря від Виборга до Риги: частина Карелії, Ингрию, естляндию й Лифляндию з островами езель, Даго й Мін, але в той же час повертала Швеції Фінляндію, сплачувала близько 1,5 млн. рублів і дозволяла шведам закуповувати й безмитно вивозити на 50 тис. рублів хліба із Прибалтики. Петро вважав Північну війну тривалою важкою школою. Він говорив «Всі учні науки в сім років закінчують звичайно, але наша школа троєкратний час була (21 рік) , однак ж, слава богові, так добре окончилась, як краще бути неможливо». Перемога в Північній війні, створення регулярної російської армії й флоту, їхній бойовий досвід зробили Росію однієї з найсильніших держав у Європі. Сенат підніс Петру титули Великого, Батька Батьківщини й імператора всеросійського
Московия перетворилася в Російську імперію, ставши в міжнародних відносинах на рівень Священної Римської імперії, Англії, Франції, Голландії й Іспанії
Після Полтавської перемоги Петро зміг перейти до імперської політики, ціль якої була розширити й усталити вплив Росії в сусідній і віддаленій землях
Північна війна була успішно завершена в основному завдяки політиці Петра 1, його реформам до початку війни. Один з передових учених Європи, Г. В. Лейбниц, думав, що майбутнє Росії — це перетворення її в колонію Швеції. А чим вона стала завдяки діяльності Петра добре виразив французький представник у Росії Кампредон: «При найменшій демонстрації його флоту, при першому русі його військ ні шведська, ні датська, ні прусская, ні польська корона не насміляться не зробити ворожого йому руху, не ворухнути з місця свої війська, як про тім бувало мовлення при колишніх обставинах».
Використовувана література:
Павленко Н. И. «Петро Перший»
Молчанов Н. Н. «Дипломатія Петра Першого» Ключевский В. О. Соч. т. 3-4
Історія північної війни 1700-1721 гг.