З весни 1911 р.. Ахматова початку регулярно друкуватися в журналах, а в 1912 р. вийшов у світло її перший віршований збірник «Вечір» з передмовою М. А. Кузмина, що відразу звернула на себе співчутлива увага критики й читачів. Тоді ж вона стала від часу до часу зустрічатися із Блоком, з’являючись у супроводі свого чоловіка, у так званій «Поетичній академії» В’ячеслава Іванова (Суспільство ревнителів художнього слова», що збиралося в редакції «Аполлона») , у салоні В’ячеслава Іванова на «вежі», у Городецьких, на публічних літературних зборах і виступах
Навесні 1911 р. уперше зустрілися тридцятирічний Блок, що перебував у зеніті своєї поетичної слави й початківець поет Ганна Ахматова, який ішов 22-й рік. До цього часу нею було написано близько 180 віршів, але опубліковані з них лічені одиниці. Яке враження зробив Блок на Ахматову при першій зустрічі? Невідомо. Дослідник Добин Е. С. вирішується відзначити лише, що у вигляді героя вірша «Рибалка» смутно вгадуються риси Блоку. На цьому спостереженні навряд чи можна було б наполягати, якщо був вірш не було датовано 23 квітня 1911 р. — наступного дня після їхньої першої зустрічі в редакції «Аполлона». Може бути, із цього вірша й почалося формування «Блоковской легенди» у творчості Ахматової. Звертає увагу на себе його другий рядок: А ока синьої, чим лід… (№3, стор. 71) Л. Д. Блок згадувала, що Блок прекрасно втілював образ светлокудрого блакитноокого, стрункого, героїчного арійця. ПРО «прекрасні блакитні очі» Блоку писав і Андрій Білий
Надалі, як ми побачимо, тема очей стане лейтмотивом у віршованому переклику Блоку й Ахматовій
В 1911 році відбувається помітне «перерозподіл сил на літературній сцені. Відносини між Н. С. Гумилевим і В. И. Івановим стають усе більше натягнутими. На противагу іванівській «Вежі» виникає «Цех поетів». Незабаром Блок і Ахматова знову зустрічаються в «Вежі». 7 листопада він записує в щоденнику: «У першій годині ми прийшли з Любою до В’ячеслава. (…) А. Ахматова (читала вірші, уже хвилюючи мене; вірші чим далі, тим краще) … » (№11, стор. 239) .
Дуже заманливо включити до списку прочитаних у той вечір Ахматової віршів 1911р. — » Музі». Дата, зазначена в збірнику, складеним В. М. Жирмунським (№10, стор. 337) , — 10 жовтня 1911 р., здавалося б, дозволяє це зробити. Однак ця дата, очевидно, помилкова. Ахматова датувала його 10 н о я б р я 1911 р. трьома днями пізніше блоковской запису в щоденнику. (№13, стор. 36) .
Це уточнення датування не перешкоджає, однак, зіставленню ахматовской «Музи», надрукованої в збірнику «Вечір», що вийшов у м а р т е 1912 р., із хрестоматійно відомим віршем Блоку » До Музи», датируемим кінцем 1912 р. У вірші звучать блоковские рими — це очевидно. Перша ж строфа:
Муза — сестра заглянула в особу,
Погляд її ясний і я р о до.
И відняла золоте к о л ь ц про,
Перший весняний п о д а р о до… (№3, стор. 67)
Змушує згадати вірші Блоку:
… Я кинув у ніч заповітне кільце
Ти віддала свою долю іншому,
И я забув прекрасне л и ц про… (1908) (№5, стор.162)
А також:
… Відкрий, відповідай на моє питання:
Твій день був я р о до?
Я саван царствений приніс
Тобі в п о д а р о до! (1909) (№5, стор. 265)
Перша строфа блоковского вірша:
Є в наспівах твоїх таємних
Фатальна о г и б е л і звістка,
Є проклятье завітів священних,
П о р у г а н и е с ч а с т и я є… (№5, стор. 233)
У свою чергу змушує згадати ахматовское:
Муза! ти бачиш, як с ч а с т л и в и в с е
Дівчини, жінки, удови…
Краще п о г и б н у н а колесі,
Тільки не ці окови… (№5, стор. 67)
Разом з тим блоковское:
Так за що ж п о д а р и л а мені ти
Промінь із квітами й твердінь із зірками
Всі проклятье твоєї краси? (№5, стор. 233)
Чітко контрастує із заключними словами ахматовского вірша «… вона відняла Божий подарунок». (№5, стор. 67)
Якби не датування обох віршів, читач без праці погодилися б визнати наведені приклади ще одним переконливим свідченням впливу маститого Блоку на починаючу Ахматову. Але дати свідчать про зворотний. Ініціатором поетичного діалогу виступає тут Ахматова, а не Блок. Забігаючи вперед, скажу, що у відомому «мадригалі» 1913 р. Блок знову вертається до теми «п р о к л я т ь я к р а с о т и», прямо звертаючись до Ахматової:
«… Краса страшна, Вам скажуть… » (№5, стор. 281) .
Зрозуміло, розглянутий приклад «поетичного імпульсу», спрямованого від Ахматової до Блоку, чи є не одиничним. Набагато більше численні приклади зворотного впливу
Несподіваний переклик в одного з пізніх зразків любовної лірики Ахматовій («Cinique», «Опівнічні вірші») усе з тим же пам’ятним блоковским віршем «До музи».
В Ахматової:
И т а к а я м о г у ч а я с и л а
Зачарований голос тягне,
Б у д т про там спереду не могила,
А таємничих сходів зліт
И в Блоку:
И т а к а я в л е к у щ а я с и л а,
Що готово я повторювати за поголоскою,
Б у д т об ангелів ти зводила,
Спокушаючи своєю красою… (№ 5, стор. 233)
Видне місце в збірнику «Вечір» займає цикл «Обман», що складається з 4-х віршів. Слід зазначити, що цикл «Обман» присвячений М. А. Змунчилле (по чоловіку Горенко) , що боготворила Блоку й говорила, що» у неї друга половина його душі». (№13, стор. 421) .
Можна відзначити, що назва циклу повторює назву блоковского вірша «Обман» (1904р.) («У порожньому провулку весняні води… «) (№5, стор. 166) . Здавалося б між однойменними добутками Блоку й Ахматовій немає нічого загального, крім однакових назв. Зовсім різні їхній зміст і поетична форма. Однак переклик між ними виявляється на несподіваному рівні. Дивна особливість ахматовского циклу «Обман» полягає в тім, що в жодному з 4-х складових його віршів нічого не говориться ні про який обман! Зате обман неодноразово згадується в сусідніх віршах з того ж збірника «Вечір»:
… Обоє ми в країну облудну
Заблукали й гірко каємося… (№5, стор. 56)
… Любов скоряє обманно… (там же, стор. 54) .
Я о б м а н у т, чуєш, сумовитої,
Мінливою злою долею… (там же, стор. 58)
О б м а н у чи його, о б м а н у чи? — не знаюся
Тільки неправдою живу на землі… (там же, стор. 56)
Але адже й у блоковском вірші «Обман» прямо від обмані не говориться, зате обман згадуємося в сусідніх віршах з того ж циклу «Місто»:
… Мій друг — закоханий у місяць — живе її обманом… «(№3, стор. 168)
… Це повітря так гучне,
Так привабливий о б м а н.
Веди, провулок,
У димно-сизий туман… (№ 3, стор. 168)
Тут зав’язується один зі складних вузлів ахматовско-блоковских алюзій. Можна сказати, що, створюючи цикл «Обман», Ахматова запозичить у Блоку разом з назвою циклу не тему, не образи, не які-небудь елементи поетичної форми, а незвичайний, що не піддається раціональному поясненню прийом тайнопису, те зате «уменье писати вірші», про яке Ахматова скаже в дарчому написі Блоку на екземплярі першого видання «Чіткий» (1914) :
«Від тебе приходили до мене тривога
И уменье писати вірші. » (№10, стор. 328)
Двустишие, вставлене в лапки, представляє, мабуть, цитату, — однак важко сказати, звідки: з невідомого нам вірша самої Ахматової або з іншого джерела, також поки не розшуканого. Перше більш імовірно, тому що вірші мають метричну форму дольника, з у класичній поезії; лапки зустрічаються в Ахматової й в автоцитатах. Вірш говорить про старшого поета як про вчителя й натхненника молодшого