На початку першого розділу, описуючи приїзд Чичикова в місто NN, оповідач зауважує: «В’їзд його не зробив у місті зовсім ніякого шуму й не був сопровожден нічим особливим; тільки два росіяни мужика, що стояли у дверей шинку проти готелю, зробили деякі зауваження, що ставилися, втім, більше до екіпажа, чим до сидевшему в ньому».
Визначення «російські мужики» здається тут трохи несподіваним. Адже з перших слів поеми ясно, що її дія відбувається в Росії, отже, пояснення «росіянин», принаймні, тавтологично. На це першим у науковій літературі звернув увагу С. А. Венгеров. «Які ж інші могли бути мужики в російському губернському місті? Французькі, німецькі?.. Як могло зародитися у творчому мозку побутописця таке нічого не визначальне визначення"?»
Позначення національності проводить чортові між оповідачем-іноземцем і далеким йому місцевим населенням, побутом, обстановкою й т.д. В аналогічній ситуації, уважає Венгеров, перебував автор «Мертвих душ» стосовно російського життя, «…російські мужики» кидають яскраве світло на основу відносини Гоголя до зображуваному їм побуту як до чого далекому, пізно впізнаному й тому несвідомо етнографічно пофарбованому».
Пізніше про це ж визначення писав А. Білий:: «два росіяни мужика… для чого росіяни мужика?» Які ж, як не росіяни? Не в Австралії ж відбувається дія!
Насамперед потрібно відзначити, що визначення «росіянин» виконує звичайно в Гоголя характерологическую функцію. І в колишніх його добутках воно виникало там, де з формальної сторони ніякої потреби в цьому не було. «…Одні тільки баби, накрившись підлогами, так росіяни купці під парасольками, так кучері попадалися мені на очі» («Записки божевільного»). Тут, щоправда, визначення «росіяни», можливо, знадобилося й для-отличения від іноземних купців, що бували в Петербурзі ‘. Зате в наступних прикладах виступає вже чиста характерологія. «Іван Якович, як усякий чималий росіянин мастеровой, був п’яниця страшний» («Ніс»), Те, що Іван Якович росіянин, гранично ясно; визначення лише підкріплює, «мотивує» характерологическое властивість. Така ж функція визначення в наступному прикладі: «…Торговки, молоді російські баби, поспішають по інстинкті, щоб послухати, про що калякает народ» («Портрет»).
А от і «росіяни мужики»: «По вулицях плететься потрібний народ: іноді переходять її російські мужики, що поспішають на роботу…», «Російський мужик говорить про гривню або про сім грошів міді…» («Невський проспект»).
Гоголівське визначення «росіянин» — як постійний епітет, і якщо останній здається стертим, необов’язковим, те це виникає з його повторюваності
В «Мертвих душах» визначення «росіянин» включено в систему інших сигналів, що реалізують точку зору поеми
Стосуючись в одному з листів Плетньову (від 17 березня 1842 р.) тих причин, по яких він може працювати над «Мертвими душами» лише за кордоном, Гоголь упустив таку фразу: «Тільки там вона (Росія.- Ю. М.) має бути мені вся, у всій своїй громаді».
Для кожного добутку, як відомо, важливий кут зору, під яким побачена життя і який часом визначає дрібні деталі листа. Кут зору в «Мертвих душах» характерний тим, що Росія відкривається Гоголю в цілому й з боку. З боку — не в тому розумінні, що, що відбувається в ній не стосується письменника, а в тім, що він бачить Росію всю, у всій її «громаді».
У цьому випадку художній кут зору збігся, так сказати, з реальним (тобто з тим, що Гоголь дійсно писав «Мертві душі» поза Росією, дивлячись на неї зі свого прекрасного «далека»). Але суть справи, звичайно, не в збігу. Читач міг і не знати про реальні обставини написання поеми, але однаково він почував покладений у її основу «загальросійський масштаб».
Це легко показати на прикладі чисто гоголівських зворотів, які можна назвати формулами узагальнення. Перша частина формули фіксує конкретний предмет або явище; друга (, щоприєднується з допомогою займенників «який», «який» і т.д.) установлює їхнє місце в системі цілого
У добутках, написаних на початку 1830-х років, друга частина формули має на увазі як ціле або певний регіон (наприклад, козацтво, Україну, Петербург), або увесь світ, все людство. Інакше кажучи, або локально обмежене, або гранично широке. Але, як правило, не береться середня, проміжна інстанція — мир загальросійського життя, Росія. Приведемо приклади кожної із двох груп
1. Формули узагальнення, здійснюваного в межах регіону
«Темрява ночі нагадала йому про ту лінь, що мила всім козакам» («Ніч перед Різдвом»), «…наповнені соломою, що звичайно вживають у Малороссии замість дров». «Кімнати будиночка… які звичайно зустрічаються в старосвітських людей» («Старосвітські поміщики»). «…Будова, які звичайно будувалися в Малороссии». «…Почали прикладати руки до грубки, що звичайно роблять малороссияне» («Вий») і т.д. У наведених прикладах узагальнення досягається в масштабі України, українського, козачого. З контексту видно, що мається на увазі певний регіон
2. Формули узагальнення, здійснюваного в межах загальнолюдського
«Кумова дружина був такого роду скарб, яких не мало на білому світлі» («Ніч перед Різдвом»). «Суддя була людина, як звичайно бувають всі добрі люди боягузливого десятка» («Повість про те, як посварився…»). «…Один із числа тих людей, які з найбільшим задоволенням люблять позаняться що тішить душу розмовою» («Іван Федорович Шпонька…»). «Філософ був одним із числа тих людей, яких якщо нагодують, то в них пробуджується незвичайна філантропія» («Вий»). «…Дивні почуття, які долають нами, коли ми вступаємо перший раз у житло вдівця…» («Старосвітські поміщики»). «…Життя його вже торкнулася того років, коли всі, дихаючим поривом, стискується в людині…» («Портрет», 1-я й 2-я редакції). І т. д.
Але в другій половині 1830-х років (на які падає робота над «Мертвими душами») у творчості Гоголя різко зростає кількість формул, що реалізують узагальнення третього, «проміжного» виду — узагальнення в межах російського миру. Переконливі дані надає тут друга редакція «Портрета», створена в другій половині 30-х — на самому початку 40-х років
«Чорт забери! паскудно на світі!» — сказав він з почуттям російського, у якого справи погані». «Це був художник, яких мало, одне з тих чуд, яких викидає з непочатого лона свого тільки одна Русь…» ‘ «…Пробігала навіть думка, що пробігає часто в російській голові: кинути всі й загуляти з горя на зло всьому».
Формули узагальнення в межах загальросійського миру характеризують тенденцію гоголівської художньої (і не тільки художньої) думки, що підсилилася саме до рубежу 1830-1840 років
В «Мертвих душах» формули узагальнення, що реалізують всеросіянин, всеросійський масштаб, буквально прошаровують весь текст
«…лементи, якими потчевают коней по всій Росії…», «…трактирах, яких чимало повистроено по дорогах…», «…усього дивніше, що може тільки на одній Русі трапитися…», «…будинок начебто тих, які в нас будують для військових поселень і німецьких колоністів», -«…молдавські гарбузи… з яких роблять на Русі балалайки…», «…закусили, як закушує вся велика Росія по містах і селам…» і т. д.
Формул узагальнення в межах обмеженого регіону або в межах загальнолюдського «Мертві душі» дають значно менше, ніж формул тільки що описаного типу
Із цими формулами гармоніюють і інші описові й стилістичні прийоми. Таке перемикання від якої-небудь конкретної властивості персонажа до національної субстанції в цілому. «Отут багато було пообіцяно Ноздреву (Чичиковим) усяких нелегких і сильних бажань… Що ж робити? Росіянці людина, так ще й у серцях», «Чичиков… любив швидку їзду. І який же росіянин не любить швидкої їзди?» Чичиков нерідко поєднується в почутті, у переживанні, у щиросердечній властивості із усяким росіянином