Порівняльна характеристика Остапа й Андрия. Два брати, дві долі, два характери. Такі схожі й такі різні життя У добутку «Тарас Бульба» в Остапа й Андрия однакове дитинство. Вони брати. Хлопчики грали в ті самі ігри. У них за будинком був луг — полігон для дитячих забав.
Тому що батька часто не було будинку, хлопчиків виховувала мати. Молодший Андрий — була мамина радість, у відмінності від Остапа, стремившегося у всім походити на свого батька, на Тараса. Хлопчики одержували те саме утворення. Навчений у боях, Тарас Бульба розумів, що сини повинні вчитися.
Тому він відправив їх у Бурсу. Там хлопчики виявили себе по різному. Андрий учився легко, без напруги. У випадку, якщо Андрий провинився й за цим повинне було піти покарання, то він усіляко вивертався, викручувався, аби тільки уникнути цього.
Остап же не злюбив навчання. Він тікав. Чотири рази закопував свій буквар. При покаранні він сам лягав на підлогу й терпів удари, не просячи пощади. Остап ніколи не видавав своїх товаришів, за це все його одностайно любили. Після наказу батька, Остап став ретельно вчитися й домігся свого, ставши на ряді із кращими. Після випуску із семінарії, не пробувши будинку й декількох днів, Остап і Андрий з батьком відправляються в Запорізьку Січ. Запорізька Січ — це місце де виробляється ініціатива, почуття відповідальності, відвага й інші якості, необхідні теперішньому козакові. І на Січі Остап і Андрий були зовсім різними.
Козаки прийняли їх, як рівних. Остап у битві був спокійний, розважливий, холоднокровний, завбачливий, умів розрахувати небезпека, що загрожувала йому. Андрий же з головою кидався в бійку, забуваючи про усім. Якусь упоительную млість бачив він у бої.
Андрий насолоджувався битвою, без страху нісся в саме пекло. Тарас Бульба, як ніколи пишався своїми синами. Про Остапа він говорив, що з нього вийде «Добрі. Добрі полковник», а з Андрия: «Теж добрі, не Остап, але добрі вояк».
Тарас, що довідався про підступи «невірних», вирішує піти на них війною. Місто, що зробило опір, Дубно виявляється обложеним. Це поворотний момент у долі братів. Під час облоги обоє брата нудьгували. Андрий думав про матір, Остап овойне.
Андрий не мав твердих моральних підвалин. Він перейшов на сторону ворога. Любов до полячки затьмарила все. Він відрікся від Вітчизни, від батьків, від товаришів. Тому що він був більше чуйний, його тягло до краси, він був більше м’який, чим його товариші. Для Остапа товариші, друзі, батько — найдорожче. Він відданий ім. Остап рішучий, стриманий, він бореться безстрашно, як лев.
Не зрячи Остапа вибрали курінним отаманом. Він — гордість батька, а Андрий — ганьба. У сцені полону, Остап тримається непохитно, мужньо. Він відбивається до останнього, але ворогів занадто багато, а сили вже на результаті.
Його зачарували Обоє брата загинули страшною смертю. Андрия вбив його батько, за зраду й зрадництво. Остапа стратили. Він загинув, як герой, що виніс всі борошна й випробування. Виніс всі тяготи страти.
Йому допомогли — любов до товаришів і батьківщини. Під час страти Остапа Тарас дивився потупивши ока, але коли синові знадобилася підтримка, він крикнув : «Чую!». Це «Чую!» — безмежна любов і ніжність до сина, гордість, ненависть до ворогів, погроза помститися. Тарас Бульба прийняв смерть своїх дорогих, улюблених синів.
Смерть щирого козака й зрадника — сина Не дивлячись на однакове виховання, братися прожили абсолютно різні життя, у них були різний пріоритети й різні цінності.