Порівняльна характеристика павла петровича кірсанова і євгенія базарова

Твір по літературі: Порівняльна характеристика павла петровича кірсанова і євгенія базарова Іван Сергійович Тургенєв — наш видатний класик, що створив правдиву, незабутню галерею образів російських людей. Письменник завжди йшов поперед свого часу, бачив далі сучасників, тому часто зазнавав запеклої критики й правих, і лівих. Суспільству не подобалася та нещадна правда, з якої Тургенєв показував своїх героїв: бездіяльних і пустословов, ходульних і з напускним аристократизмом Геніальний письменник бачить необхідність змін у російському суспільстві й небажання цього суспільства вершити щось нове. Більшість боїться змін, навіть найменших змін. Цю ситуацію письменник правдиво й образно показав у своєму романі «Батьки й діти». Базарів — представник нового покоління. Він нічого не приймає на віру, все хоче перевірити досвідченим шляхом. Для нього не існує визнаних авторитетів. Поезію й мистецтво він відкидає, як марні суспільству заняття Опонентом йому в романі виступає Павло Петрович Кірсанов, вальяжний пан, блискучий аристократ, що ставить традиції над усе. Навіть у селі Кірсанов одягнений по останній моді, вимагає дотримання всіх умовностей.

Поява Базарова, нігіліста, дратує Павла Петровича. Він відразу стає в опозицію до Євгенія Базарову. Кірсанова дратують брудні нігті, товариськість і демократизм Базарова, його вміння спілкуватися із простими людьми. За всім цим Кірсанов бачить небезпеку для себе й свого класу.

Базарів і подібні йому розхитують підвалини того суспільства, у якому звик жити Павло Петрович, і він буде захищати свій «мир» всіма доступними йому способами. Недарма він викликає Базарова на дуель. Кірсанов не Фенечку й брата свого захищає, а підвалини й традиції того суспільства, у якому звик жити У суперечці Базарів часто агресивний, вона намагається нав’язати співрозмовникові своя думка. Часом він непослідовний у судженнях (відкидаючи любов, сам любить глибоко й сумирно). Поважаючи й люблячи своїх батьків, не може витримати в рідній домівці навіть декількох днів.

Відношення в Базарова до природи дуже своєрідне: «Природа — не храм, а майстерня, і людина в ній — працівник»,- говорить він. Євгеній Васильович позбавлений усякої романтики, часто нарочито культивує в собі прагматизм. Він висміює любов Миколи Петровича до музики й поезії; захопленість Аркадія відкидає й засуджує, але все це здається навмисним, ненатуральним. Іноді Базарів здається нам штучно придуманим героєм, а не побаченим у житті. Він не викликає симпатії своєю прямолінійністю. Дратує його категоричність і максималізм. А кінцівка роману переконує в неспроможності теорії героя.

Гине не Базарів, а його штучна теорія. А може бути, тоді ще час не наступило? Роман «Батьки й діти» залишається для нас наочним прикладом свого часу, дзеркалом, що відбиває епоху з її конфліктами й досягненнями. Читаючи роман, ми співпереживаємо героям, не погоджуємося з ними, вступаємо в суперечки, але ніколи не залишаємося байдужими, і це головна заслуга письменника Тургенєв створив класичний роман, от уже більше ста років будящий уява, бажання мислити, шукати свій шлях у житті, не залишатися байдужими.

У цьому головна заслуга роману й класики вцелом.