Правда про війну в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Твір по літературі: Правда про війну в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир» «Війна й мир» — російська національна епопея. Сам Толстой порівнював свій добуток з «Илиадой» Гомера. Це порівняння могло мати тільки один зміст: в «Війні й світі» знайшов своє відбиття національний характер великого народу в той момент, коли вирішувалися його історичні долі На тлі всесвітньо-історичної колізії освітлена Толстим доля Росії, поставленої перед особою смертельної небезпеки. Російське життя показане в романі в обстановці загальнонаціональної кризи. Ця криза породила війна 1812 року, що оголила всі суспільні сили й відносини, зображувана Толстим як перелом у розвитку російського суспільства. Мир, що передує війні 1812 року, був, звичайно, відносним: товстої показує війну 1805 р.

, стосується кампанії 1807 р. і російсько-турецької війни. Але все-таки це мир у тому розумінні, що зазначені війни не захоплюють всіх націй, не порушують її звичного життя, не створюють загальнонаціональної кризи, як Вітчизняна війна 1812 г. Розповідати правду про війну, по зауваженню самого Толстого, дуже важко. Саме зображення правди війни — в «крові, стражданнях, смерті» — виходить із народної точки зору на сутність війни. Правителям народів: Наполеонові й Олександрові, так само як і всьому вищому суспільстві, мало справи до цих страждань.

Вони або не бачать у цих стражданнях нічого ненормального, як Наполеон, або з гидливо-хворобливою міною відвертаються від них, як Олександр від пораненого солдата. Тому неминуче трапилося так, що носіями справжнього героїзму з’явилися прості, скромні люди, такі, як капітан Тушин або Тимохін, позбавлені марнославства Кутузов або Дохтуров. Саме вони впливають на хід історичних подій. Сила наказу: «Трощи, Медведєв!» — не слабшає від того, що Тушин «пропищав його», як не тьмяніє вся його героїчна фігура від трохи комічної зовнішності. Піднесені слова, звернені завжди таким простим і начебто буденним Кутузовим до Багратіона: «Благословляю тебе на великий подвиг», — протистоять брехливій мішурі пишномовних фраз Наполеона У статті «Кілька слів із приводу книги «Війна й мир» Толстої заявив, що для художника, що описує історичні події, немає й не може бути героїв, а повинні бути люди.

Сама війна як подія хвилює письменника своєю людською, морально-психологічною стороною. «Мені більш цікаво знати, яким образом і під впливом якого почуття вбив один солдат іншого, чим розташування військ при Аустерлицкой або Бородінській битві», — заявив Толстой. Це сказано з деякою полемічною загостреністю. Товстого цікавить і план Бородінської битви. У більших батальних епізодах він дає картину місцевості, план бою, головні його моменти й подробиці, що примикають до них. Все-таки Толстого цікавлять переважно морально-психологічні проблеми війни — від патріотичного почуття до стану важко пораненого людини У романі освітлені всі сторони військового життя — від відпочинку солдатів на бівуаку до одного з найбільших боїв у світовій історії й всі типи військового середовища — від партизана Тихона Щербатого до головнокомандуючого Кутузова. При цьому військові сцени й образи ніде не несуть повторюваності й, так сказати, професійної однобічності. Товстої досягає цього тим, що дає не тільки опис зовнішньої, собитийной сторони воєнних дій і епізодів, але й відбиття їх у думах і почуттях людей Толстой далекий від ідеалізації солдатів і офіцерів. Вони біжать під Аустерлицем, але самовідданими воїнами виступають на Бородінському полі.

Високий патріотичний дух і моральна сила російської армії принесли їй не ту перемогу, що виражається в захопленні ворожих прапорів, у втечі супротивника, у захопленні його позицій, — нічого цього не було (навпроти, російська армія змушена була залишити Москву), а ту моральну перемогу, у якій Толстой доглянув перелом у війні. Ніхто до нього не розкрив з такою переконливістю й художньою силою роль морального фактора ввойне. Правда про війну в романі «Війна й мир» полягає в тім, що товстої не тільки показав людину на війні (це ж зробив у європейській літературі Стендаль, чий досвід Толстой, безсумнівно, ураховував), але й, розвінчавши помилкову, відкрив справжню героїку війни. Цікавлячись, головним чином, морально-психологічною стороною війни, письменник представив її як випробування всіх щиросердечних сил людини в момент їх найвищої напруги