Прийом антитези в романі «Обломів»
Основний сюжет роману И. А. Гончарова «Обломів» був закладений ще в першому романі «Звичайна історія» (1847 р.). Дійсно, як помітив В. Г. Бєлінський, «Адуев (головний герой роману «Звичайна історія») міг би стихнути в сільській дичині й апатії й ліні». Ну чим не сюжет майбутнього роману?
Історія створення й публікації роману «Обломів» була досить довгої й важкою. У цілому письменник створював його протягом 10 років: в 1849 році вийшла у світло частина роману «Сон Обломова» і тільки в 1859 році в журналі «Вітчизняні записки» — весь роман цілком.
Цей роман довів, що И. А. Гончарів — майстер слова. Він використовує у своїй творчості різні художні прийоми: портретну характеристику, роль деталі, інтер’єр, пейзаж. Все це допомагає показати психологію й щиросердечний стан головних героїв роману.
И. А. Гончарів широко використовує й Прийом антитези в романі «Обломів». Він протиставляє героїв один одному, почуття й розум, спокій і дія, життя й смерть. Життя Обломова в дитинстві протиставляється його існуванню на Гороховій вулиці, коли герой уже розчарувався в суєті столичного життя, у службі й турботах, зв’язаних сней.
Використання Прийом антитези в романі «Обломів» допомагає читачеві зрозуміти задум Гончарова, відчути душу героя. За допомогою протиставлення письменник виділяє особливі, неповторні риси Обломова, Ольги, Штольца й інших персонажів роману. Образи, створені автором, вражають жвавістю, яскравістю й оригінальністю
Спочатку я хотіла б розглянути основне протиставлення в романі: Штольц і Обломів. Штольц є антиподом Обломова і як діяч, і як людина, у якого розум переважає над почуттям. Чому ж ці герої настільки різні? Автор намагається в цьому розібратися, показуючи батьків героїв. Ілля й Андрій училися разом. Але як же ставилися їхні батьки до утворення? Хазяї Обломовки постійно придумували прийменники, щоб звільнити обожнене чадо від занять. Батько Штольца, навпроти, намагався виховати в сині повага до знань, звичку думати, займатися. Він виховував у сині господарську чіпкість, потребу в постійній діяльності. В Обломове ці риси просто відсутні. Він — непотрібний для суспільства людин, «бременящий даром землю» (Н. В. Гоголь). Про цю пасивність Обломова як про національну рису писав критик Н. А. Добролюбов у статті «Що таке обломовщина?». Захопившись цією ідеєю, критик зовсім забув про позитивні риси героя: про його прекрасне добре серце й «голубиної ніжності». Пришвін писав так про головного героя роману: «Його спокій — запит на вищу цінність, що гідна неспокою». І дійсно, ідеали й запити Штольца вульгарні й суєтні. У моральному відношенні Ілля Ілліч перевершує свого друга. Ольга Іллінська здатна полюбити лежень Обломова, а Штольца вона завжди, навіть після заміжжя, не перестає вважати старшим братом і іншому
Обломів теж любить Ольгу. Але його любов чиста, безкорислива, щира. А Ольга прив’язана до Іллі Іллічу, тому що їй цікаво спробувати свої сили, «розворушити», пожвавити героя. Ольга егоїстична: вона ображається й злиться спочатку на Штольца, потім на Обломова за визнання Іллі Ілліча, адже воно не входило в задум «експерименту». Тут ми також бачимо антитезу: протиставляється Іллінська Обломову як самолюбна героїня, прихильник діяч- ного початку. Обломів сам розуміє, що не гідно Ольги: згадаємо його жалюгідну посмішку в сцені, коли Ольга жорстоко говорить про нездатність героя жити для неї. Я впевнена, що Ілля Ілліч ніколи б не зміг говорити так зло з коханою людиною. Обломів не був би щасливий з Ольгою. Вона зовсім не схожа на ту жінку, що уявляв собі герой як дружина. Йому потрібна була безмовно любляча, м’яка, домовита жінка, така, як Гафія Пшеницина.
Гафія Пшеницина є, у свою чергу, антиподом Ольги Іллінською. Ці дві героїні відрізняються у всім: по походженню Пшеницина коштує набагато нижче Ольги Іллінською, не говорячи вже про утворення, риси характеру. Вона не здатна не розуміти книги, які читає Іллінська, не співати «Casta Diva», ні
Глибоко відчути шляхетність душі Іллі Ілліча. Гафія Матвіївна любить Обломова за те, що в нього «хода вільна», мовлення його приємна, особа гарне, за те, що Обломів просто добрий до неї. Пшеницина набагато простіше Ольги. Але лише із цією жінкою знаходить своє людське щастя Обломів. У будинку на Виборзькій стороні Ілля Ілліч живе так, як йому подобається: лежати на дивані, є, пити, спати набагато приємніше й зручніше, ніж вічно «крутиться» на службі, як Судьбинский, волочитися за жінками, як франт Волков, чим писати викривальні статті, як Пенкин.
Таким чином, Обломів уже й самому початку роману протипоставлений своїм гостям-відвідувачам. Так, Пенкин пише викривальні статті, спрямовані проти занепалих людей. Обломів протистоїть Пекіну: він говорить про жаль, гуманізм, про те, що потрібно не викривати, а подати руку занепалій людині
Прийом антитези в романі «Обломів» застосовується не тільки стосовно героїв. Так, життя Іллі Ілліча в Обломовке протипоставлена його життя в Петербурзі. У дитинстві Обломів був живим і розпещеним хлопчиком. Згадаємо, як герой тікає від няньки до яру («Сон Обломова»). Повзрослев, герой залишається розпещеною дитиною в душі, але він перестає цікавитися життям
Цікаво було б розглянути протиставлення Обломовки й навколишнього світу в сні Обломова. Те, що перебувало «до яру», називалося своїм і вважалося єдино гарним і правильним. Те, що «за яром»,- небезпечним і страшним. Обломів, ставши дорослим, усе ще живе в зоні «до яру», у своєму замкнутому світі. Тому для героя Петербург — місце «за яром». Петербург особливо контрастує з Обломовкой: суєта міського столичного життя зовсім не схоже на тихе, сонне, застійне життя рідного гнізда. В Обломовке додержуються народних традицій, вірять у перекази, там назавжди заведений особливий розпорядок. У Петербурзі всі не так: інші, часом жорстокі й жадібні, люди, необхідність ходити на службу, писати якісь папери. Все це не по душі Обломову.
Як ми побачили, весь роман И. А. Гончарова побудований на протиставленнях. Це головний художній прийом письменника. Можливо, тому роман вражає яскравістю образів, життєвістю ситуацій, письменницькою майстерністю
И. С. Тургенєв писав: «Поки залишиться хоч один росіянин, доти будуть пам’ятати Обломова».