Втім, прихильники версії про насильницьку смерть вишукують і інші докази. Так, один з них дивується, як міг «такий акуратний у житті Сергій Олександрович навіть у мінуту розпачу перевернути все в номері буквально нагору дном, вивернути навиворіт уміст своєї валізи. Дивно, але вже в ході огляду номера місцевою владою таємниче зник зі спинки стільця піджак поета. Найвищою мірою нелогічний висновок того років, що слід на чолі Єсеніна — це слід опіку від гарячої труби водяного опалення. У ті дні в Ленінграді було тепло й опалення не працювало. Очевидно, що людина із проломленим черепом і ранами на тілі не міг сам піднятися на високу тумбочку (висотою 1,5 метра) і повіситися ***…».
Якщо уважно читати мемуаристів — сучасників Єсеніна, те на багато доводів прихильників версії вбивства можна знайти контрдоводи. Наприклад, міф про акуратність поета легко розвіюється таким спогадом Мариенгофа, що ставиться до 1923 року: «…[Єсенін] піднімає кришку. У величезній валізі лежать безглуздою купою — залиті вином шовкові сорочки, рукавички, розірвані по швах, краватки, носові хустки, кашне й капелюха в бурих плямах. Але ж Єсенін був колись чепуруном!»
Отже, суперечка триває
—і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і —і-і-і
* Тодішня назва «Англетера».
**Орфографія й пунктуація оригіналу збережені
*** Найбільше докладно версія насильницької смерті Єсеніна аргументована в статті Э. Хлисталова «Як убили Сергія Єсеніна» («Чудеса в пригоди». 1991. Nо.1).