Твір по літературі: Проблема морального вибору в романі булгакова «Майстер і маргарита» План 1. Добро й зло 2. Зло, що творить Воланд, і зло москвичів 3. Понтій Пілат …так хто ж ти, нарешті? — Я — частина тої сили що Вічно хоче зла й робить благо Добро й зло — це вічні й нероздільні поняття. Поки жива людина, вони будуть перебувати в постійній боротьбі. Добро буде «відкриватися» людині, висвітлюючи шлях до істини, а зло буде спокушати й вабити сладостними гріхами.
Боротьба ця особливо трагична тому, що вона ведеться в душі однієї людини Роман Булгакова присвячений боротьбі добра й зла. Після прочитання добутку «Майстер і Маргарита» ці поняття розкрилися для мене по-новому. Раніше я був переконаний, чтодобро превалює над злом або, принаймні, повинне превалювати. А те, що ці поняття не рівноправні, і зло повинне поступитися, зовсім безперечно. Однак, у романі «Майстер і Маргарита» зло не підкоряється добру. Ці поняття рівноправні.
Особливо яскраво це проявляється в тім епізоді, коли Левий Матвій приходить просити Волонда за Майстра й Маргариту: «Він (Иешуа) прочитав твір Майстра… і просить тебе, щоб ти взяв із собою Майстри й нагородив його спокоєм». Иешуа просить Волонда про послугу, а не наказує йому. Так одним словом Булгаков виражає відношення між добром і злом у своєму романі Булгаков перевертає звичні подання про добро й зло.
Цим пояснюється співвідношення миру світла й миру тьми в романі. Иешуа, що представляє добро, на московську частину земного миру не впливає. Важко сказати, добро або зло править в Ершалаиме. Але в Москві світлі сили добровільно передають влада тьмі. Воланд, що представляє в романі сили зла, бере на себе функції добра. Воланд і його звита показують занадто запального Прохора Петровича й інших, чиї пороки, може, і не значні, але многочислени. Тому що ж розцінювати зло, чинене москвичами, і витівки нечистої сили? Воланд і його помічники творять зло, але їх ціль — оголювати сутність явища, висвечивать, підсилювати, виставляти на загальний огляд негативні явища в людському суспільстві. Фокуси у Вар’єте, витівки з порожнім костюмом, що підписує паперу, таємниче перетворення радянських грошей у долари й інше чортовиння — це оголення схованих пороків людини.
Стає зрозумілим зміст фокусів у Вар’єте. Тут відбувається випробування москвичів на жадібність, лицемірство, легкодумство й милосердя. Однак, найбільш значним моментом у цьому поданні, що перекриває всі пороки, було бажання одного із сотні глядачів Вар’єте повернути голову конферансьє Бенгальському, тобто прояв милосердя. Голова була відразу повернута на місце. На мій погляд, цей епізод красномовно говорить: «Так, сили зла всесильні, але й ви можете творити важливі справи, робити добро. Вам варто тільки захотіти».
Дійсно, як сказав Иешуа, всі люди добрі, тільки вони змушені приховувати добро в собі: ситуація сформована у світі лицемірства й стрха, не розташовує кмилосердию. Важко не погодитися з тим визначенням, яке дав собі прокуратор: «люте чудовисько». Понтій Пілат живе за своїми законами: він знає, що мир розділений на пануючим і подчиняющихся їм, що формула «раб підкоряється панові» непорушна. І раптом з’являється людина, що думає інакше: «…
звалиться храм старої віри й створиться новий храм істини». Більше того, цей «бурлака» сміє думати: «Мені прийшли в голову деякі думки, і я охоче поділився б ними з тобою, тим більше що ти робиш враження дуже розумної людини». В Иешуа своя життєва філософія: «… злих людей немає на світі, є люди нещасливі». У невинності Га-Ноцри Пілат переконався відразу. Тим більше він зміг зняти головний біль, що мучила прокуратора Прокуратор хотів навіть урятувати новоявленого «пророка» від неминучої страти, але той рішуче не хотів відмовлятися від своєї «істини»: «Людина перейде в царство істини й справедливості, де взагалі не буде потрібна ніяка влада». Всесильний прокуратор у владі страху втрачає залишки достоїнства. Виявляється ганебна малодушність розумного й майже всесильного правителя: через острах доносу, остраху погубити власну кар’єру Пілат іде проти своїх переконань, голосу людяності й совісті.
І Понтій Пілат кричить так, щоб чули все: «Злочинець!» Иешуа страчений. Чому ж мучається прокуратор? Чому йому сниться сон, начебто він не послав на страту бродячого філософа й цілителя, начебто вони йдуть разом по місячній доріжці й мирно розмовляють, і він, «жорстокий прокуратор Іудеї, від радості сміявся й плакав у сні». Совість мучить Пілата. Йому ніколи не буде спокою — він розуміє що прав Иешуа. Пілат зробив свій вибір. І саму більшу проблему становить те, що діями керували дріб’язкові страхи Кожне покоління людей вирішує для себе моральну проблему. Одні іноді «прозрівають», заглядають «усередину себе».
І завжди є надія на те, що людина зробить правильний моральний вибір