Ратний подвиг російського народу у вітчизняній війні 1812 року
Гроза дванадцятого року Настала — хто отут нам допоміг?
Остервенение народу, Барклай, зима иль росіянин бог? А. С. Пушкіна
Роман-Епопея Лева Товстого «Війна й мир» — геніальний утвір великого майстра. «Я намагався писати історію народу», — говорив Толстой. Роман охоплює грандіозний по масштабі період життя Росії. Мир до війни 1812 року, війна, життя після Вітчизняної війни реалистично описані вромане.
Одне із центральних місць у романі «Війна й мир» займає тема війни. Війна міняє життя людей. Товстої показує народний характер битви з Наполеоном, героїзм росіян солдатів, офіцерів, партизан. Малюючи війну, автор приділяє увагу не тільки її зовнішній стороні, але й психологічної, внутрішньому миру людей, які потрапили в ці умови. Особистість на війні показана із властивому Толстому майстерністю. З героїчних учинків окремих людей складається загальна перемога
Також у романі дане зображення закордонного походу російської армії. Мети цього походу невідомі солдатам, їм доводиться вмирати на чужині. Армія випробує поразки, хоча Толстой підкреслює мужність і героїзм простих солдатів. Під час Шенграбенского бою хоробро билася рота Тимохіна, що не відступила під вогнем французів, а перейшла в атаку, рятуючи сусідні батальйони. Приклад вірності військовому боргу продемонструвала батарея капітана Тушина, які «не була взята французами тільки тому, що ворог — не міг припускати зухвалості стрілянини чотирьох ніким не захищених гармат». Але ця війна була програна споконвічно, говорить Толстой
Зовсім в іншому ключі письменник зображує Вітчизняну війну 1812 року. Ворог вторгся на російську землю, і народ піднявся на захист країни. Почуття патріотизму охопило все шарів російського суспільства. Небезпека, що загрожує Батьківщині, об’єднала людей різних станів, «французи розорили мій будинок і йдуть розорити Москву, скривдили й кривдять мене всяку мінуту. Вони вороги мої, вони злочинці всі, по моїх поняттях. І так само думає Тимохін і вся армія. Треба їх стратити»,- говорить князь Болконский, що добровільно йде в армію й одержує в командування полк
Не залишається байдужим і Пьер Безухов. Він попадає на батарею Раєвського під час битви під Бородіно. Саме там Безухов побачив страшну особу війни своїми очами, зустрів простих людей, яким призначено було стати головними героями бою. Молоденький офіцер, солдати-артилеристи під вогнем ворога тримають оборону. Кожний з них боїться смерті, але страх відступає перед свідомістю військового боргу захисників Батьківщини. На очах Пьера гинуть один за іншим батарейці, прориваються на курган французи, і знову атака «російських солдатів, які, падаючи, спотикаючись і кричачи, весело й бурхливо бігли на батарею», змітає ворога
Щоскорив полмира Наполеон дивується, чому його армія не може взяти «слабке, неукріплене крило росіян». Хоробрість російських полків вселяє марновірний жах французам. «Наш вогонь рядами вириває їх, а вони коштують», — говорить Наполеонові ад’ютант. Страшна картина поля, засіяного трупами людей, переміняється видом виснаженої й знекровленої російської армії після бою. Здавалося б, ворогові залишилося зробити тільки невелике зусилля, щоб розбити армію Кутузова, але французи «випробовували… почуття жаху перед тим ворогом, що, втративши половину війська, стояв так само грізно наприкінці, як і на початку бою».
Армія Наполеона не могла перемогти у війні, що вів весь російський народ. Солдати билися за російську землю. Андрій Болконский говорить Пьеру: «…У військах був такий дух, якого я ніколи не видал… ми два дні сряду відбивали французів і… цей успіх подесятеряв наші сили». Російський дух переміг французьку виучку й дисципліну
З армією, що скорила Європу, боролися ополченці, які відмовлялися від горілки перед боєм, партизани, які приводили паніку на завойовників. Товстої показує безстрашного партизана Тихона Щербатого, котрий «був самою корисною й хороброю людиною» у загоні Денисова, старостиху Василису, що знищила сотні французів, дячка, що став командиром партизанського загону. «Партизани знищили більшу армію в роздріб», — пише Толстой
Саме єднання всього народу, що став на захист рідної землі, допомогло здобути перемогу над Наполеоном. «Всім народом налягти хочуть, одне слово — Москва. Один кінець зробити хочуть», — у цих словах ополченця передана вся суть народної війни, у якій вирішувалася доля Росії
Лев Миколайович Толстой, великий письменник землі росіянці, зобразив Вітчизняну війну 1812 року з усією силою свого реалізму. «Війна й мир» малює образ народу-переможця. Героїзм тисяч російських воїнів, розпачлива хоробрість партизан, які підняли «дрюк народної війни», загальний патріотичний підйом — от, на думку письменника, причини перемоги над Наполеоном. Ратний подвиг народу у Вітчизняній війні 1812 року став однієї із самих знаменитих сторінок в історії Росії. У романі «Війна й мир» цей подвиг знайшов своє правдиве зображення