Реальність чуда (По новелі Герберта Уеллса «Чарівний магазин»)
Всі ми виростаємо на казках і всьому життя, що залишилася, чекаємо чуда. Від нашого сприйняття миру залежить, відбудеться воно чи ні. Герберт Уеллс у новелі «Чарівний магазин» показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають мир
Доторкнутися до чарівництва вдається деяким, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. Такий погляд на життя зберігають діти (і те не все), а дорослі, може, і хотіли б, так не можуть. Уеллс показав нам, що батько Джипу готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі й тривога за хлопчика знищили нитки чарівництва, які виростали в ньому. Чудо зненацька перетворилося в кошмари. У тому самому предметі хлопчик бачив прекрасний і таємниче, а батько — огидно-страхаюче
Маленькому Джипу подвластни предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального миру, де є батько. Але адже мир, у який поринуло саме маля, — самий що ні на є реальний. Коли страх батька досягає свого апогею, Уеллс забирає хлопчика. Хазяїн магазина блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи «дорослу» казку
І, «хлоп!» — батько й син усе в тім же місті, на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. Про те, що всі случившееся — не мріяння й не сон, нагадують подарунки в руках Джипу, вручені йому торговцем
Розпакувавши будинку згортка, син бачить всі ті ж чудові, живі іграшки, батько — простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайного кошеняти із прекрасним апетитом
Батько до кінця новели не вірить у чарівництво, він чекає, коли хазяїн магазина прийде одержати рахунок за подарунки. Але адже казку не можна купити, вона безцінна! Казка офарблює мир в інші фарби, надає відносинам людей інші відтінки, змушує жити по-іншому, бачити більше й ширше, відкривати душу цілому миру, якому не можна вивчити й до кінця життя.