Твір по літературі: Революційний реалізм В. В. Маяковського Я — асенізатор і водовоз, революцією мобілізований і покликаний… В. Маяковський Відомо, що тяжіння Маяковського до популярного в 20-е роки модернізму якийсь час не дозволяло йому розгорнутися на всю широчінь свого таланта. Йому було вже нецікаво тільки експериментувати над словом. «Нам слово потрібно для життя, — писав він, — ми не визнаємо марного мистецтва». Незважаючи на деяку затемкенность поетичної думки, уже поема «Володимир Ілліч Ленін», а особливо пішли за нею добутку «Хмара в штанях», » Флейта-Хребет», «Війна й мир», «Людина» відкривали зовсім нову сторінку в нього творчості У перших великих післяжовтневих добутках поета (» Містерія-Буф», »150 000 000″, «Про це») тріумфує новий для футуриста принцип романтичного перетворення дійсності. Він висвітлює соціалістичні перетворення з позицій революційного гуманізму. Проголошує при новому ладі світанок особистості Головне, що визначило пафос творчості Маяковського, Горький назвав точно: поет «шукає злиття з народними масами».
Починаючи з «Хмари в штанях», творчість Маяковського усе помітніше наближається до магістрального шляху, що з початку століття прокладав у літературі М. Горький. У соціалістичну революцію поет входить як революційний романтик Нам, Селянам Землі, кожний Землі Селянин рідний Всі по верстатах, по конторах, по шахтах брати Ми всі на Землі солдати однієї, життя раті, що творить Усього за півроку до революції написані ці яскраві рядки, і вже з них ясно, яку позицію займе поет у вирішальний поворот історії «ПРО, четирежди слався, благословенна!» — такими словами зустрів Маяковський Жовтневу революцію. «Ода революції», «Лівий марш», » Містерія-Буф» — ці перші зразки соціалістичного мистецтва підкуповують щирістю, глибокою вірою в прекрасне майбутнє.
Маяковський, як і колись, романтик, але тепер він романтик твердження Розвертайтеся в марші! Словесної не місце кляузі Тихіше, оратори! Ваше Слово, Товариш маузер Досить жити законом, даним Адамом і Евой. Шкапу історії заженемося Лівої! Лівої! Лівої! Особливо яскраво виразилася ця особливість творчості поета в поемі «Добре!». Установка на героїку будня підказала йому свої способи оповідання.
Один із принципів він сформулював так: «Героїчно просто, як наше сьогодні». Ні билин, ні епосів, ні епопей Телеграмою лети строфа! Збудженою губою припади і попий з ріки по ім’ю — Факт Події революції й післяжовтневої історії країни є основою великої ідеї. Зокрема, ідеї виникнення нового, дотоле невідомого людству держави. Воно ще дуже молодо, батьківщина трудового народу.
Про це нагадують ненастирливо вкраплені в тканину поеми асоціації з юністю, молодістю (образ дитини на суботнику; метафори: земля молодості, країна-підліток, весна людства). Реалізм поеми — це реалізм твердження дійсного миру, прекрасного й справедливого Радість преться Не для вас чи приділити нам?! Життя прекрасне й дивна Зараз многим захоплення Маяковського революційними мотивами може здатися наївним, але: Я сам себе упокорював, стаючи на горло власної пісні! Так, він вірив у новий лад, у комуністичний ідеал. Та і як інакше?! Він був революціонером з малолітства, сидів у в’язниці.
Він був абсолютно впевнений у справедливості марксистської філософії. Він пишався тим, що: З’явившись у Це Ка Ка щойдуть світлих років, над бандою поетичних рчачей і випал я підніму, як більшовицький партквиток, всі сто томів моїх партійних книжок Маяковський увійшов у світову літературу не тільки автором поетичної школи, але й зачинателем революційної поетики, що стала невід’ємною частиною нової соціалістичної цивілізації. Множачи скарбу російського мовлення, він затворів радянську поезію, будучи переконаний, що це і є шлях до інтернаціональної єдності