Павло Броверман м. Красноярськ
- У нашій країні мене все влаштовує, Але я не який-небудь альтруїст: Мозок мене увесь час набудовує: чи Те життя прекрасне, чи те я — мазохіст? Чимало я прожив, чимало грішило, И життя розсудила мене сама: Радує, звичайно, що вижив, Засмучує тільки, що… з розуму. Здоров’я ні, зникла спритність, Але клятвою із друзями я зав’язаний: Здоровим можеш ти не бути, Але за здоров’я пити ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ! Економічна криза мені душу роз’ятрює, И підступна думка в’їдається в бруньку, Що жити тепер можна в кредит, А вмерти — так навіть в… розстрочку. Нам хоч революція, нам хоч перебудова, Нам хоч геній Сталіна, хоч Брежнєва застій… Російська душа винесе все стойко, Не повезло нам лише з людьми, погодою, епохою й країною. Наш мат з’явився з Матриархата И став у нас як священний обряд. У Росії російська мова без мата Перетворюється в нудну доповідь. За справу Леніна, Сталіна й інших боролися. На те, як говориться, і напоролися. Тепер боремося за що завгодно, і тільки Досить знати — за скільки? Це пророкування Ванги стало віщим: Чоловікам ніколи не осягти жінок! Але це не заважає мужикам-бельбасам Вивчати їх із про-про-льшим інтерес. Про свої перемоги не раз ми сурмили, И о поразках, мій друг, не забудь. Ми все коли-небудь любили: Кого-небудь і як-небудь. «Жилет — краще для чоловіка немає!» Але якщо в рекламі відокремити мух від котлет, Вийде вже майже що сонет: Чоловік плюс «Жилет» — краще для жінки немає!» Ця думка рознеслася по нашій планеті, Скорила вона людські розуми: Скажи мені, що шукаєш ти в Інтернеті, И я скажу точно, Хто ти!