Роль природи в переживаннях діючих осіб

Твір по літературі: Роль природи в переживаннях діючих осіб У п’єсі А. Н. Островського «Гроза» значне місце приділяється природі. Сама назва драми позначає яскраве й сильне природне явище. Назвою свого твору Островський немов підкреслює, що природа має найсильніший вплив на людське життя Також величезна роль у п’єсі належить опису природи. Пейзаж в Островського є не тільки тлом, на якому розвертаються всі події, він як би з’являється живою діючою особою, нарівні з іншими персонажами участвующим у собитиях.

еЪ, що відбуваються У п’єсі «Гроза» перед читачем з’являються чудові картини природи. Місто Калинов розташоване на великій російській ріці Волзі. Образ волелюбної й прекрасної ріки протиставляється задушливій атмосфері міста, у якій немає нічого живого, все застаріле, похмуре, закостеніле. Краса природи діє на людину, заворожує його своєю силою й красою.

І як же незначним починає почувати себе людина в порівнянні із сильною рікою, могутньою й незайманою природою! Краса природи існує незалежно від бажання людини, але вона всіляко впливає на його свідомість, нагадує йому про вічний. Спостерігаючи за красою й життям природи, людина розуміє, що його повсякденні, такі дрібні й несуттєві проблеми здаються зовсім незначними в порівнянні із цією гордою й мовчазною пишнотою. Поруч із природою серце людини немов оживає, починає гостріше почувати радість і горе, любов і ненависть, надії й радості Катерина — натура мрійлива. Всі її світле, життєрадісне дитинство було пов’язане із природою. Коли дівчина говорить про своє дитинство, вона в першу чергу згадує улюблену матір, душі в ній не сподівалася, і догляд за улюбленими квітами, яких у Катерини було «багато». Також Катерина дуже любила прогулянки по саду. Сад — це живаючи природа в мініатюрі. Катерина згадує про своє дитинство, дивлячись на прекрасний пейзаж.

Природна краса навколишнього світу гармонійно переплітається із самим мовленням дівчини, з мовленням живий, образної, емоційної. У добутку сам образ Катерини тісно пов’язаний з навколишньою природою Але далеко не всі герої Островського звертають увагу на цю красу. Наприклад, Кулигин говорить, що не може надивитися на неї протягом всього життя. Також з більшим задоволенням любується красою природи Катерина.

Вона виросла на Волзі й з дитинства любить усе, що пов’язане із цією рікою й природою навколо. Але для більшості персонажів п’єси природа зовсім не важлива Наприклад, Кабаниха й Дикої протягом всієї драми жодного разу не виразили замилування красою навколишнього світу. На тлі навколишньої природи й Дикої, і Кабаниха виглядають особливо жалюгідними. Не випадково вони бояться природи і її проявів, наприклад сприймають грозу як покарання понад. Насправді гроза є благом для маленького міста, погрязшего у вульгарності, раболіпстві й жорстокості. Гроза як природне і як соціальне явище змиває завісу святенництва й лицемірства, який прикривалися дотепер городяни Почуття любові нерозривно пов’язане із красою трепетної природи навколо. Дуже часто зустріч закоханих відбувається на тлі гарного пейзажу. Зустріч Катерини і її коханого відбувається чудесної літньої вночі. Природа навколо живе й радується, і здається, що їй немає ніякої справи до людського життя Катерина зізнається в доконаному злочині, тобто у своїй любові, тоді, коли вибухнула гроза.

Стихійне природне явище дивним образом гармоніює з почуттями зганьбленої й приниженої жінки. Під час визнання Катерина перебуває в напівзруйнованій церкві. Із всіх фресок уцелела лише картина пекла Катерина почуває себе глибоко нещасної, що зробила злочин грішницею, вона вже ненавидить себе й свій учинок. У цей час пішов дощ, що немов намагається змити весь бруд з людських відносин, щоб вони стали у своїй первозданній чистоті Катерина вирішує звести рахівницю з життям. У цьому їй допомагає улюблена з дитинства ріка Волга. Дівчина кидається у хвилі ріки, щоб назавжди позбутися від людської жорстокості, ненависті й лицемірства. Вона не може жити серед людей, але природа залишається на неї стороні