Твір по літературі: Роман «Мати» — реалістичний добуток М. Горького Герої можуть бути вигадані, але події й час, у якому вони існують, реальні. Передумови до написання роману «Мати» у Горького з’явилися вже наприкінці XIX століття, хоча сам роман був створений лише в 1907 році. Кінець XIX століття можна охарактеризувати як зародження революційного руху й формування суспільно-політичної свідомості робітничого класу Ця ідея (ідея революції) проходить через весь роман. Написанню роману сприяло походження письменника і його раннє знайомство з революціонерами. Ці зв’язки знайшли відбиття й у його подальшій творчості.
Роман «Мати» — це новаторський добуток, його можна вважати центральною книгою у творчості письменника. Може бути, саме до нього він ішов все своє життя, пронеся зачатки цього роману через всю свою творчість. Нарешті в 1907 році роман був створений. Це було неясне для Росії час — час поразки першої російської революції 1905 року Щирих борців революції, які дійсно були віддані її справі, залишилося дуже мало. Більшість, злякавшись кривавих розправ, стали прихильниками царату, інші або відійшли від справи революції, або перейшли на сторону її ворогів. Але це не мало значення для «синів» революції, і в романі показаний саме той переломний момент у житті робітників, коли для них валять всі звичні життєві підвалини й народ піднімається на боротьбу за своє звільнення.
Звільнення не стільки фізичне, скільки моральне. Робітники виступають за право власного голосу, за свої права й волі, за повагу до себе й своїй сім’ї. Однієї з головних проблем добутку є проблема росту революційної свідомості робітників і розвитку пролетарського руху Саме в цій книзі вперше в житті героєм роману став робітник-революціонер, чиїм сенсом життя є перемога соціалістичного табору. У своєму творі Горький показує, як ідеї революції усе глибше проникають у маси й що герой книги не самотній, у нього багато прихильників, як явних, так і схованих. І як би не намагалися прихильники самодержавства зберегти цей режим, придушити паростки назріваючої революції, їм цього не вдасться. Ріст політичної самосвідомості мас уже почався. І коли-небудь він досягне своєї найвищої крапки — апогею.
Тоді колесо історії зупинити або повернути в іншу сторону не вдасться. Адже й Павло не відразу став справжнім революціонером. Його шлях у революцію був важкий і складний. Не відразу він знайшов ключик до серць робітників. Тільки згодом Павло придбав досвід сьогодення борця Завданням Власова і його друзів було «ходіння в народ», тобто вони повинні були нести ідею революції в маси. І поступово, згодом їм вдається завоювати довіру робітників. І тоді усе активніше стає їхня пропаганда, а коло людей, що піднімаються на боротьбу, ширше. Більша робота розгорнулася й у селі. Революціонери надавали великого значення революційній пропаганді серед мужиків.
І щодо цього велика роль Рибина. Тут показано, як зі стихійного бунтаря він стає свідомим революціонером. Найвищою крапкою діяльності Павла стає першотравнева демонстрація. Вона персоніфікує собою перехід від маленьких революційних кружків робітників і інтелігентів до масової боротьби із гнобителями. Такий історичний шлях робітничого класу Росії Підйом пролетарської революційної боротьби, її розмах сприяють ідейно-політичному росту Павла. Після того як Павло Власов стає революціонером у повному змісті цього слова, відбувається його арешт, а потім суд. На суді перед нами вже абсолютно інша людина.
Павло Власов не підсудний, він — грізний суддя самодержавства й буржуазного ладу. Право бути суддею йому дає його звання робітника, звання революціонера-комуніста, керівника народних мас, яких він організував на боротьбу. І якщо в 1905 році таких, як Павло, було мало, те в 1917-м такі хлопці зробили революцію. Зараз ми в основному говорили про головного героя роману — Павлі Власові, але чому все- Таки Горький назвав свій роман не по ім’ю свого героя, а по ім’ю, що є ім’ям прародительки всього роду людського, усього живого — Матері? Чому ж все-таки «Мати»? Видимо, тому що на боротьбу проти насильства, нерівності й беззаконня поряд зі своїми дітьми ставали і їхні матері.
Щодо цього чудовий образ Пелагії Ниловни, жінки, що безмежно любить свого сина. Те ж саме я можу сказати й про будь-яку матір, але далеко не всяка мати буде розуміти й розділяти ідеї й погляди власних дітей, тим більше настільки радикальні. Коли ми вперше зустрічаємося з Пелагією Ниловной, ми бачимо образ темної, забитої, покірної жінки — жертви нестерпного життя Але протягом усього роману ми маємо можливість спостерігати, як Пелагія Ниловна перетворює в людину, що персоніфікує грізні сили що пробуджується, розгніваного, упевненого у своїй незламній силі народу. Сторінки, присвячені переживанням Ниловни, зробили на мене велике враження.
Під час арешту Павла й Ниловни розумієш, що незважаючи на те, що вони будуть посаджені у в’язницю, справу революції буде продовжено. І завершиться воно лише з перемогою пролетаріату. Чому ж роман «Мати» відбиває риси реалізму у творчості Горького? На мій погляд, тому, що в романі письменник зобразив реальну дійсність, властивого часу початку Жовтневої революції 1917 року. Важливу роль у романі Горький відводить темі героїчної боротьби робітничого класу за свої права й волі Роман реальний, тому що він заснований на історії: При прочитанні цього добутку ми розуміємо, що в нашого народу не було іншого виходу. У цьому й полягає реалізм даного добутку