Роман Н. Г. Чернишевського «Що робити?» про людські відносини Перше прочитання роману Н. Г. Чернишевського викличе в сучасного парубка, швидше за все, усмішку. Справді, дивними здаються відносини, прийняті в сім’ї Лопухова й Віри Павлівни. У будинку існують нейтральні й не нейтральні кімнати, і в не нейтральні кімнати ні чоловік, ні дружина не можуть увійти без стукоту. Та й взагалі, увічливість подружжя по відношенню друг до друга балансує на грані неприродності, а дуже часто й переходить цю грань. Ну а те, що Лопухів і Віра Павлівна постійно називають один одного «миленький» і «миленька», і зовсім змушує думати про повну неприродність їх відносин Перше, що змушує інакше побачити суть відносин між цими людьми й запідозрити себе самого в непроникливості, — це те, що Лопухів залишає медичну Академію за два місяці так закінчення, щоб, женившись, позбавити Верочку Розальскую від гніта в рідному домі. І це той Лопухів, що розумно й раціонально затверджує, що вчинками його завжди керує вигода!
Що ж розуміє ця людина під словом «вигода», якщо він здатний на вчинки, явно нелогічні саме з погляду життєвої зручності? Ця думка дозволяє побачити відносини між собою «нових людей» — ас їх-те допомогою Чернишевський і представляє людські відносини в романі — іншим поглядом… Починаєш розуміти, що студент Лопухів, залишаючи Академію, дійсно надходить у відповідності зі своєю вигодою. Вся справа в тому, що подібні справи вигідні добрій і чималій людині. Але ж саме про Дмитра Лопухове Чернишевський пише: «У цих людей, як Лопухів, є магічні слова, що залучають до них усяке засмучене, що кривдиться істота». Неважко догадатися, що «магічні слова» є вираженням високих властивостей людської душі. Чернишевський упевнений, що по-справжньому творить добро той, хто не любується в цей час собою.
Ця характеристика як не можна краще підходить до особистості Лопухова. Для Лопухова людські відносини — не торг за принципом: «Ти — мені, я — тобі», — а естафета: «Ти — мені, я — іншим». Не випадково Верочка, не випробовуючи любові до Лопухову, дружески спілкуючись із ним, відразу сприймає цей моральний принцип. Її перший сон, у якому вона звільняє людей з підвалу, саме й свідчить про цьому Варто відчути цей головний, у самій суті закладений принцип людських відносин, исповедуемий головними героями, як починаєш думати: а може бути, не так і важливо, яким образом вони влаштовують свій сімейний побут? Конкретні прикмети побуту міняються залежно від часу, а головне залишається незмінним… Для сучасної людини важливо зрозуміти те головне, що визначає відносини «нових людей» у романі «Що робити?». Повною мірою відносини між людьми розкриваються, коли на сцені з’являється Олександр Кірсанов. Багато в чому він схожий на Лопухова. Обоє вони, за словами автора, грудьми, без зв’язків, без знайомств прокладали собі дорогу.
Обоє приклали чимало сил для того, щоб реалізувати свої здатності. І коли у відносинах Кірсанова, Лопухова й Віри Павлівни зложився нерозв’язний «любовний трикутник», обоє повелися гідно в найтяжкій ситуації Кірсанов довго намагався відмовитися від усяких відносин із дружиною свого друга. Але почуття виявляється сильніше логічних побудов, і герої роману «Що робити?» не були б самими собою, якби будували своє життя тільки за законами логіки, ігноруючи почуття Але існують ще умови повсякденного життя, і кожний сам вирішує, як співвіднести з ними свої почуття. Кірсанов і Віра Павлівна не можуть з’єднати свої життя, не пройшовши перед цим через принизливу для всіх процедуру розлучення. Розуміючи це, Лопухів уживає єдиний можливий крок: вирішує піти зі сцени. Він робить це, підкоряючись велінням тої самої «вигоди», що визначає для нього людські відносини взагалі й власні вчинки зокрема. А по цій вигоді, якщо прагнути до перетворення життя, мріяти про майбутнє, у якому люди будуть гармонічні й духовно вільні, те й сьогодні потрібно бути не тільки утворен, працьовитим і чесним, але й щасливим, покладаючись у цьому не стільки на долю, скільки на себе Можливо, хтось порахує, що Лопухів надійшов невірно, хтось схвалить його вчинок — це вже залежить від кодексу честі кожного з нас.
Лопухів повівся так, як знайшов потрібним: інсценував самогубство й дав можливість Вірі Павлівні й Кірсанову бути разом. Він їде за кордон і вертається в Петербург тільки тоді, коли колишнє почуття пройшло Але сам головне полягає в тім, що людські відносини, побудовані на такій моральній основі, не здаються Чернишевському чимсь із ряду геть вихідним. Він прямо пише про це в романі: «Я тримаю парі, що до останніх відділів цієї глави Віра Павлівна, Кірсанов, Лопухів здавалися більшості публік героями, особами вищої натури… Ні, друзі мої, не вони коштують занадто високо, а ви коштуєте занадто низько… На тій висоті, на якій вони коштують, повинні стояти, можуть стояти всі люди». Тут висловлений головний урок, даний героями роману «Що робити?». Міняються політичні системи, міняються життєві устремління людей, а моральні принципи людських відносин залишаються незмінними за всіх часів.
Можна бути вдячним письменникові, що нагадує про це.