Романтична лірика у творчості М. Ю. Лермонтова М. Ю. Лермонтов — це видатний поет першої половини дев’ятнадцятого століття. У своїх віршах поет описував багато тим, наприклад, тема волелюбності, тема Батьківщини, природи, любові й дружби, поета й поезії. І, виходячи із цього, хотілося б приділити особлива увага романтичній ліриці в нього добутках Ще замолоду, Лермонтов почав систематичне заняття поезією, що відбили захоплення романтичною літературою Росії й Західної Європи ( Дж. Г.
Байрон, А. С. Пушкін і інше). Все це сподвигло Лермонтова на написання таких романтичних поем як «Черкеси», «Ізмаїл — бий», «Литвинки». Найбільш відома романтична поема М. Ю.
Лермонтова це «Демон». Ця поема була своєрідним підсумком у розвитку російського романтичного жанру. В «Демоні» Лермонтова знайшли відбиття біблійний міф про скинення з небес злого духу й легенди кавказького народу, що безсумнівно додало сюжету поеми алегоричний характер. Лермонтовский Демон, як це властиво будь-якому романтичному персонажу, засуджує людську сутність і сам мир зокрема: «Де немає ні щирого щастя, Ні довговічної краси…» Саме ж відношення Демона до дійсності Лермонтов висловив у двох рядках: «І все, що перед собою він бачив, Він нехтував иль ненавидів…» Але Демон крім абсолютного заперечення ще відкинув і ідеали прекрасного: «… і вес прекрасне хулив» Все це привело Демона до внутрішнього спустошення, самітності й безперспективності й саме таким герой з’являється на самому початку поеми Не менш відома так само поема «Мцирі». В основі сюжету цієї поеми лежить традиційна романтична ситуація — втеча з неволі.
Ця тема дуже часто проходить через всю творчість М. Ю. Лермонтова. Воля для Мцирі — вище благо, головна цінність життя, її зміст. Час, проведений у монастирі, він уважає лише подобою життя. Три дні волі стали щирої, єдино можливої для волелюбної, вольової особистості життям: Ти хочеш знати, що робив я На волі? Жив — і життя моя Без цих трьох блаженних днів Була б печальней і хмурній Неспроможної старості твоєї Ці три дні повної, абсолютної волі дозволили героєві довідатися себе.
Він згадав дитинство: раптово відкрилися йому картини дитинства, проведені в батьківському будинку: І згадав я батьківський будинок, Ущелина наше й навкруги У тіні розсипаний аул… Ці, і багато інших поем визначили М. Ю. Лермонтова на початкових етапах його творчості як поета — романтика У творчості Лермонтова романтична лірика досягла свого найвищого розвитку.
У його ранніх віршах виражене досить глибоке сприйняття індивідуальності людини, його внутрішнього миру. Людина й мир — от те, що насамперед хвилювало молодого поета. Його жива увага до почуттів і переживань особистості ми бачимо в його добутках. Поезія М. Ю. Лермонтова дивно співзвучна нашому часу: вона заколотна й неспокійна, а тому завжди буде хвилювати серця людей.