Російська фантастика (И. А. Єфремова й Кир Буличев)
І бачу два життя
далеко за рікою,
до байдужого вітчизнам
у притискаючись щокою…
И. Бродський
Іван Антонович Єфремова почав писати фантастику, коли йому було тридцять сім. Доктор біологічних наук, видний геолог, він був учасником і керівником багатьох експедицій Академії наук на Північ, у Закавказзя, на Урал і в Східна Сибір. Його перу належало вже біля півсотні опублікованих наукових праць. Ученому постійно доводилося вести щоденники, описувати копалини, умови залягання шарів, які оточують ландшафтів, мінерали й нескінченна розмаїтість їхньої фарб і відтінків
Єфремова виступив як новатор і в историческо-фантастичній літературі в Твір «Більша дуга». Розробляючи цю тему, він діяв на уяву читачів зовсім незвичайним підходом до зображення інтелектуального виду своїх героїв, які в боротьбі з жорстокою природою й соціальною несправедливістю приходять до цілісного сприйняття навколишнього світу й усвідомленню могутності. В оповіданні «Більша дуга» Єфремова-Писатель як би доповнює й продовжує Єфремова-Ученого
У найвідомішому його романі «Земля Санникова» реальність і фантастика тісно зв’язані, переплітаються, доповнюючи один одного. Пафос безмежності свідомості, радість збагнення навколишньої природи й усього матеріального світу — основа основ його літературної творчості
Своєрідність Єфремова — мислителя й художника в тім, що він у стані охопити історичний процес у його всеосяжному контексті. Від давньої давнини землі й передісторії людства він вільно переходить до часів прийдешнім, опираючись на пізнання закономірностей історичного й наукового процесів. У своїх добутках він виступає як письменник-гуманіст, що відстоює ідеї добра, любові й миру. Не завжди в його романах тріумфує справедливість, але герої, шляхетн і сильн, підняті й справедливі, відстоюють її до останнього подиху, вірять у те, що життя прожита не зрячи, якщо витрачено на користь людям. Вони завжди встають на сторону слабк і беззахисних, не коливаючись ідуть у вогонь і воду в ім’я вищої справедливості, за якої й життя віддати не страшно.
Космічне бачення миру виражене в письменника в «формулах» і в образах. У формулах ці характеристики короткі й точні, майже афористичні, а в образах високопоетичние, створені могутньою уявою талановитого вченого-письменника. Все це й дозволяло залишатися Єфремову на передових позиціях науково-фантастичної літератури
Іншим видатним фантастом Росії, але вже нового часу, є російський письменник, учений-сходознавець, перекладач і сценарист Ігор Всеволодович Можейко — Кир Буличев (псевдонім Кир Буличев утворений шляхом з’єднання ім’я дружини й дівочій прізвища матері). Як учений Кир Буличев відомий своїми дослідженнями з історії й культури Південно-Східної Азії, як письменник — фантастичними добутками, розрахованими не тільки на дорослу, але й на дитячу аудиторію, як сценарист — роботою над фільмами «Через тернии до зірок», «Таємниця третьої планети» і іншими. Доктор історичних наук, лауреат ряду літературних премій, Кир Буличев живе й трудиться Вмоскве.
У недавнім минулому вийшло повне зібрання творів письменника й ученого, у нього ввійшли 27 томів художніх творів і 15 наукових
Кир Буличев відмовився від вступу в Сполучник письменників, тому що не розділяв його відносини до літератури й письменників. Сам фантаст намагається нічим не виявити своєї єдності з ідеологією комунізму. У науці він також знайшов нейтральну нішу: кандидатську писав по бірманському середньовіччю, а докторську — по історії буддизму. З тих повістей і (оповідань, які не втратилися за десятиліття, деякі раптом виявляються актуальними й сьогодні — Як, наприклад, трапилося з повістю «Осічка», написаної в 1968 році й поставленої на пітерському телебаченні в листопадові дні 1995 року
Буличев хоче написати цикл романів «Ріка хронос» про молодих людей, які народилися ще в минулому сторіччі й силою случаючи получивших можливість пройти молодими всі трагедії й надії нашого сторіччя. І, пройшовши молодими повз нас, зникнути в майбутньому. Крім цього він планував і написав книгу, у яку вклав багато часу й сил. Це книга «Пасербиця Епохи». Вона розповідає про вітчизняну фантастику з 1917 по 1941 рік. У книзі розповідається не тільки про цей період, що ми знаємо лише по верхівках айсбергів, але й про дивні відносини фантастики як літератури з фантастичним суспільством, з яким вона намагалася взаємодіяти. Ще одна книга письменника заслуговує на увагу читачів-«Фантастичний бестиарей». Вестиареями називали в середньовіччя збірники відомостей про звірів. У книзі розповідається про тварин і істот, придуманих людьми
Кир Буличев продовжує традиції російської фантастики, спадкоємцем якої вважає себе. Він розвиває у своїй творчості ідеї гуманізму. Письменник повний творчих планів, а виходить, з’являться нові добутки, ще більш цікава й цікаві, тому що наука не стоїть на місці, а жанр фантастики багато в чому опирається на науку, черпаючи з її новітні досягнення й самі фантастичні теорії.