Твір по літературі: Росія, русь! Зберігай себе, зберігай.. «Росія, Русь! Зберігай себе, зберігай…» (по добутках російських письменників XIX і XX століть) Тему Росії можна розглянути у творчості двох поетів XIX і XX вв. — Лермонтова й Блоку, тому що в їхніх поглядах на батьківщину багато загального, Ця тема проходить через всю творчість і Лермонтова, і Блоку. У них вона яскраво виражена, ці поети свідомо працювали над нею. Цього не можна помітити, наприклад, у Пушкіна: у його творчості, безсумнівно, є присутнім мотив любові до Росії, але він не виділений окремо.
Існування чітко певного мотиву Росії у творчості обох поетів можна визначити й так: обоє поета творили в переломні моменти історії. Лермонтов — в епоху безвременья, що наступила після поразки декабристів. Блок же пережив дві революції, був свідком їхніх наслідків, передумов. У такі періоди життя особливо гостро коштує питання про подальший розвиток країни, про її майбутнє. У Лермонтова почуття любові до Росії зародилося дуже рано й залишилося назавжди. Так, 15-літній юнак Лермонтов писав: «Я батьківщину люблю. і більше багатьох». Потрібно помітити, що тема батьківщини для поета набагато ширше теми Росії. Це пов’язане із втіленням образа батьківщини, що, у свою чергу, залежить від художнього методу Лермонтова.
Він поет-романтик, отже, крім конкретного образа Росії в нього є присутнім і узагальнено-символічним образом батьківщини. У романтичних добутках поета батьківщина є якимось романтичним ідеалом. Зокрема, у поемі «Мцирі» герой говорить про том. що він «знав однієї лише думи влада», маючи на увазі «думу» про повернення на батьківщину, бажаючи пригорнутися «з тугою до грудей інший, хоч незнайомої, але рідний». Тут у Лермонтова виражений мотив відірваності від батьківщини; герой непереможний лише доти, поки ходить по рідній землі, а відірваність від її веде до загибелі. У вірші «Листок» цей мотив також простежується. Листок, відірваний «від гілки рідної», «засох і зів’янув». Навіть у благодатного Чорного моря не знаходить притулку серед «зелених галузей», «райських птахів».
Автор випробовує презирство до тих, у кого немає батьківщини, хто вільний від «страстей і страждань». Так, він порівнює таких людей із хмарами («Хмари»), яким усього лише «знудили ниви марні», і вони, «вічно холодні, вічно вільні», мчаться «убік південну».Крім романтичного ідеалу в Лермонтова є й конкретне втілення образа Росії Вона стає предметом ідейно-творчих роздумів автора. Він писав: «У Росії немає минулого, вона вся в сьогоденні й майбутньому». Вірш «Батьківщина» — виступ Лермонтова по одному з найважливіших питань ідейно-політичної боротьби того часу в Росії, про шляхи її розвитку. Вірш це було написано поетом під враженням подорожі по Росії. Він відмовляється від основних точок зору на питання про подальшу долю Росії. По Лермонтову, любов до батьківщини не визначається ідеями декабристів («ні слава, куплена кров’ю»), релігійними ідеалами («ні повний гордої довіри спокій»), а також принципами слов’янофілів («ні темної старовини Заповітні o преданья»). Лермонтов затверджує свою любов: це його глибоко особисте почуття («але я люблю — за що, не знаю сам»).
Лжепатриотизму він протиставляє своє почуття, свою «дивну любов». Добролюбов писав про Лермонтова: «Він розуміє любов до Батьківщини істинно, свято, розумно». У вірші «Батьківщина» поетом з дивною точністю передані могутні масштаби Росії: «безбережні ліси», «розливи рік, подібні до морів». «Батьківщина» — один з деяких реалістичних добутків поета. Ми можемо знайти тут неприукрашеиное опис пейзажу середньої смуги Росії. Його становлять «проселочние шляхи», » берези, щобіліють,», «жовта нива», «повне гумно».
В «Батьківщині» продовжені слова я думки Пушкіна із глави «Подорож Онєгіна». Подібно Лермонтову, Пушкін пише: «Люблю піщаний косогір, перед хатинкою дві горобини, хвіртку, зламаний забір». «Батьківщина» Лермонтова повна глибокої ніжності до рідної землі, серцевій прихильності, без якої немає зв’язку з Вітчизною. Якщо спочатку поет пише, що » любить-що, не знає сам», то потім конкретизує: відрада викликана спогляданням цього укладу життя, цієї природи. Лермонтов зачіпає й соціальні аспекти теми батьківщини. «Прощай, немита Росія…» — сміливе обвинувачення російської дійсності, це протест проти «рабів, панів», проти відданості народу «блакитним мундирам» (жандармам).Співзвучно віршу «Прощай, немита Росія» і твір Лермонтова «Пророкування», що має реальну історичну основу — селянські «холерні бунти».
Воно також спрямовано проти «корони царів», проти любові чорни до царів, проти покірливого неусвідомленого народного страждання. Крім того, у Лермонтова є присутнім образ малої батьківщини. Так, у вірші «Як часто, пестрою толпою оточений» поет описує своє дитинство в Тарханах, «рідні всі місця»: «панський будинок», сад, «сплячий ставок», «темну алею». Спогаду, пов’язані із цими місцями, він порівнює з «свіжим острівцем» серед пустелі. Поетичною батьківщиною поета є, безумовно, Кавказ. Так, у добутку «Сині гори Кавказу, привітаю вас!..
» він пише, звертаючись до гір: «Хмарами мене одягай, ви до неба мене привчили»; а також: «Як я любив твої гори, Кавказ!». Захоплювався поет і «снігами» і «далекими крижинами стрімчаків», і «шляхами невідомими над прірвою», і «покритої льодом безіменною рікою», і чистим повітрям. Своєю малою батьківщиною вважав поет Москву. Так, у вірші «Москва, Москва…» він писав: «Москва — моя батьківщина й такою буде для мене завжди…».Тема Росії чітко виділена також у Блоку. В 1908 році він писав до Станіславського про батьківщину: «Цій темі я свідомо я безповоротно присвячую життя. Усе яскравіше усвідомлю, що це найперше питання, самий життєвий, самий реальний. До нього-те я підходжу давно, з початку свого свідомого життя…
«.У творчості Блоку поступово проявляється образ батьківщини й Росії, але почуття безоглядної любові до батьківщини, як і в Лермонтова, пронизує всього його добутку. Так, наприкінці вірша «Осіння воля» Блок викликує про батьківщину: «Як і жити й плакати без тебе!». У ранніх віршах Блоку багато неясного в його відношенні до Росії й народу, у його добутках, як і в Лермонтова, простежуються романтичні мотиви. Так, у вірші «Русь» Росія Блоку чаклунська, таємнича. Вона «і в сні надзвичайна», «нетрями оточена», у ній «народи» «ведуть нічні хороводи», «ведуни з ворожками чарують злаки на полях». Але за цим казковим романтичним виглядом ховаються й сумні картини. У тексті вірша зустрічаються такі сполучення: «заграва палаючих сіл», «відьми тішаться із чортами», «дівчина на злого друга точить лезвее», «убогість країни рідної» і т.д.
Незважаючи на це. Блок почуває кревне споріднення з усім росіянином. «У шматках її (Русі) дохмотий душі приховую наготу», — говорить герой поета. Блок писав, що в Росії для нього «життя або смерть, щастя або погибель».
І найбільше повно ці почуття відбилися в циклі «Батьківщина». Тут утримуються роздуми поета про минуле, сьогодення, майбутнє країни. Це жагучий монолог людини, для якого любов до батьківщини — щось глибоко особисте, як і в Лермонтова. Блок звертається до батьківщини: «ПРО, убожіючи моя країна…
ПРО, бідна моя дружина…» («Осінній день»). Почуття його при цьому позбавлено всякої ніжності. Він бачить не тільки «прекрасні риси» і «розбійну вроду», але й «хати сірі», «ліс так поле». Таке ж щемливе почуття любові, як у Лермонтова, викликають у Блоку «хати, криті соломою». Блоковская «Росія» починається реалістичною картиною проселочной дороги, як і в Лермонтова: «грузнуть спиці… у розхлябані колії».
Вигляд Росії двоїться в розумінні Блоку: це країна з «лісами так полями», а також красуня-селянка з «хусткою візерунковим до брів» і «миттєвим поглядом з-під хустки».У темі Росії Блоку присутній і мотив вільності, бунту. Так, краса Росії, по Блоці, буйна, «розбійна». Але це позитивна риса: «не пропадеш, не сгинешь ти» («Батьківщина»). Цей мотив незаспокоєності яскраво простежується в циклі Блоку «На поле Куликовом». Він пише: «И вічний бій! Спокій нам тільки сниться… Спокою немає!.. Не може серце жити спокоєм».
Ці нотки романтизму близькі лермонтовским добуткам з їхнім духом протесту, опору, боріння, заколоту. І в Блоку, як у Лермонтова, є предвказания про долі Росії. Це виділено у вірші «У вогні й холоді тривог..». Воно пронизано вірою в затаєні сили батьківщини, у її могутність, у світле майбутнє.
«Нехай день далекий», але поет вірить, що «нове століття зійде».Від картин природи, від образа Русь — дружина Блок переходить до ‘конкретного сприйняття дійсності; до оспівування очисної пожежі революції. Як і Лермонтов, Блок вірить у майбутнє, у те, що «страшний мир» загине в цій пожежі, воссияет мир новий: «старий мир, як пес безрідний коштує» і «ми на горі всім буржуям світову пожежу роздуємо».Ці думки втримуються в поемі «Дванадцять». Символіку одухотвореного майбутнього в цьому добутку несе чистий образ Христа, тому що щирою цінністю для Блоку є християнські ідеали