Твір по літературі: Росія в повісті Н. С. Лєскова «Зачарований мандрівник» Розумом Росію не зрозуміти, Аршином загальним не виміряти… Ф. И. Тютчев Я хочу розповісти вам про мою улюблену книгу, про повість Н. С.
Лєскова «Зачарований мандрівник». Коли я читала цей добуток, воно потрясло мене своєю щирістю, щиросердністю, реалістичністю опису образів. Повість була написана в другій половині XIX століття, у важке, суперечливе для Росії час. Воно дуже схожо на наш час, кінець XX сторіччя. Я вирішила написати твір по цій темі, щоб мати можливість поразмишлять про Росію разом зі своїм улюбленим автором — Миколою Лєсковим.
Отже, основний образ добутку — Росія. Але описує її автор при розкритті характерів російських людей, основних героїв повести: Івана Северьянича Флягина, циганки Груни, князя й інших. Письменник не тільки розповідає про окремих людей, але й відкриває читачеві риси російського національного характеру Так які ж вони, ці росіяни? Звичайно, усі розрізняються, але є, по-моєму, загальна національна риса характеру — пасивність російського народу. Цю рису помічали» письменники всіх часів. Ще Пушкін наприкінці драми «Борис Годунов» писав: «Народ мовчить…» Лєсков же розкриває причину формування такого характеру.
Автор пише, що він є результат впливу на людину суворої природи Росії, «…де будь-яке вільнодумство й вільнодумство не можуть устояти перед апатиею населення й ужасною скукою гнітючої скупої природи». Зрозуміло, що характер, що складався століттями, не так просто змінити. Але адже Росія — це не тільки єдиний, хоча й ледачий російський народ! Це й окремі прості люди з їхніми достоїнствами й недоліками, люди сильні й слабкі. Їхня важлива роль у долі Росії зрозуміла Лєскову.
От чому головним героєм повести «Зачарований мандрівник» є звичайний російський мужик Іван Северьянич Флягин, а опис його життя й випробувань — основний сюжет добутку