Твір по літературі: Сатирична фантастика Н. В. Гоголя В «Вечорах на хуторі біля Диканьки» Гоголь нерідко прибігає до фантастики, уводить у свої повісті чортів, відьом. Але його фантастика особливого роду: вона має найчастіше смішний, сатиричний характер. Чорт у нього схожий на самого звичайного провінційного чиновника, здатного лише на дрібні капості, яким він зображений в «Ночі перед Різдвом». Відьми та інші чудовиська в пекельному пеклі, куди попадаг ет запорожець в «Зниклій грамоті», грають у карти й при цьому ще махлюють Фантастичні події в повістях «Вечорів на хуторі біля Диканьки» тісно переплітаються з реальними подіями. В «Зниклій грамоті» пригоди козака, що загуляв, показані як п’яна мара, сон, розказаний балакучим, люблячим прихвастнуть і прибрехати старим оповідачем. Навіть опис крадіжки місяця, коли чорт, що схопив місяць, кривляючись і дмучи, перекидає його з однієї руки в іншу, «як мужик, що дістав голими руками вогонь для своєї колиски», передано, не як фантастична подія, а як п’яна мара підпилого писаря Фантастика в Гоголя сприяє зображенню людської підлості й вульгарності, перетворюється в їдке глузування над забобонами. Витівку чорта, що сховав місяць, щоб багатий козак Чуб не пішов на кутю до дяка, Гоголь зображує як самий повсякденний випадок, лукаво використовуючи це «подія» для того, щоб показати вдачі, звичаї й порядки на селі. Й оповідання про Солоху, що роз’їжджає на помелі, дається іронічно, глумливо, як свідчення дозвільних домислів тих, хто заздрить щасливої бабенке.
У повісті «Вечір напередодні Івана Купала», особливо багатої фантастичними подіями, розкривається Думка про те, що золото не приносить щастя, що шлях до багатства лежить через злочин. Бідняк Петрусь, бажаючи домогтися руки коханої дівчини, убиває малолітнього брата своєї нареченої, для того щоб опанувати зачарованим скарбом. Але ні золото, ні любов Пидорки не приносять щастя злочинному Петрусю, і його осягає трагічна Загибель Фантастика в «Вечорах на хуторі…» нерідко стає засобом сатири. Якщо в народній поезії, у казках все вороже народу показано у вигляді злісної й людям, що шкодить, «нечистої сили», то й Гоголь у своїх повістях робить фантастичні персонажі — чортів, відьом — носіями огидних моральних і соціальних якостей, які властиві представникам сільської верхівки, багатіям, провінційної й сільської «знаті». Тому він в образі чорта влучно висміює сільського ласкавця, суддівського чиновника Численні живі подробиці, що розкривають справжні риси побуту, вдачі й порядки тодішнього сільського життя, розсіяні по всіх повістях «Вечорів…». Вони й надають їм те реальне, життєве фарбування, що як би випадково прослизає в нехитрому оповіданні оповідача. І хоча сам оповідач, начебто не надаючи значення дрібним деталям, з епічною докладністю й спокоєм оповідає про події й події, але самі подробиці описані так яскраво й влучно, з такою повнотою й конкретністю малюють побут і навіть соціальну обстановку села, що читач обертає на них особлива увага й не може не запам’ятати їх.