(з екзаменаційних робіт ЕГе (частина З)) Збережений авторський варіант орфографії й пунктуації
- …велика кількість письменників розклав парцеляцією. Пушкіна є родоначальником закликів до милосердя. Щастя — платне задоволення. Не кожний допоможе перейти бідній бабусі через дорогу… Якщо ми спробуємо бути добріше душою друг до друга, у світі стане менше Сонечек Мармеладових і собачок Муму. Цитати нам автор дає як підпірка своїх слів. Ми переймаємося більш глибоко в зміст занепалих. У Пушкіна милосердя було одним з головних благодетиль. …письменники різних мастей. «Гранатовий браслет» — оповідання. Звичайно, несамовитий. Прочитавши текст Граніна, у голові луною віддається: «Милість до занепалого призивати — необхідність настійна, труднооценимая». Автор шукає відповідь у російській літературі. Але чи то це пристановище, куди варто звертатися з подібними пошуками? Не можна жалувати всіх, кого зустрічаєш на своєму шляху, хто живе іншим життям, тому що вони так само можуть поставитися до тебе.. А іронію автор використовує, щоб ми зрозуміли. Для чого потрібно милосердя, автор насміхається. Вообщем, я не знаю. Чи будуть люди читати російську літературу? Але як реагуємо ми на вартим уздовж узбіччя Сонечек Мармеладових? Дамо притулок чи ми всіх нещасних Муму? Цей завіт прошиває добутку найбільших російських письменників. Гранін грамотно використовував метафори й епітети. Щоб додати читачеві певну атмосферу. Поезії Олександровича Пушкіна. Гранін використовує тире для уточнення й наповнює текст уривком з художньої літератури. • А ті, у кого в душі треплится бажання допомогти, безследно губляться серед численної юрби. …російська література наповнена занепалими героями, які втратили своє достоїнство перед суспільством. Соня впала не тільки в положенні суспільства, але й своїм внутрішнім духом. Ми читаємо творчість письменників Росії, у нас прокидається почуття страждання. Коли ми читаємо «Муму», завоювавши цим народне покликання й авторитет. У тексті наведені 2 язикові засоби виразності: ряди однорідних членів і метафора… Кожне із цих тверджень розглянуто з погляду автора. Почуття милосердя вживається в поезії й прозі. Любов — це таке світле почуття, що не повинне завдавати шкоди навколишньої. Йому на всі однаково. Герой після цієї звістки впадає в ажіотаж. Любов -це коли людин випробовує незвичайні поштовхи у своїй душі, у своєму організмі, це коли визирає сонце через світлі молочні хмари і як би промені світла пронизують кожної людини наскрізь так само, як це роблять швейні голки із тканиною, і набудовують людини любити. Прочитавши текст Паустовского, я зрозумів, що в нього була проблема: йому не вистачало життєвого досвіду. Я думаю, цю проблему можна легко вирішити, пожити без поетизма, по скитаться по країні. І тільки тоді, коли піднімається кисть і сама застрочить по папері, тоді ти станеш письменником. Він зрозумів, що, будучи, укладеним свого поетичного миру, він нічого не доможеться й незабаром письменницький дух покине його. Спочатку людина з’являється на світло, потім надходить у загальноосвітню установу… На мою думку, знаменитий хімік Менделєєв не зміг би писати такі чудові поеми, як Л. Н. Толстой. Паустовский є класиком російської писемності. Я в якімсь ступені теж творець. Займаючись танцями, мені хотілося показати, що в мене усередині, і це виходить. Автор кидає пити в тексті, розповідає про те, як він скитался по Росії. Навряд чи можна зустріти письменника дошкільного або шкільного віку. Він повинен писати тільки тоді, коли захоче його внутрішній мир. Проблема штучно письменника й неприродної літератури. ПРО, як багатий і неосяжний внутрішній мир кожної людини! Як багато нових і цікавих думок міг би він подарувати іншим людям! Але, на жаль, не кожний зможе удержати перо в руці! Ці пізнання й допоможуть надалі, тому що ти розгадаєш одну загатку нашого підступного життя. От, наприклад, А. С. Пушкін. Він спілкувався з народом. Але в ті часи держава була дуже строге й не давало волю внутрішньому миру поета. Я вважаю, що письменник може стати природжений, а не так, щоб його виробляти. Не можна писати про війну, не побувавши на ній: Лермонтов побував на Кавказі й написав роман «Кавказький бранець» Впредложенном мені екзаменуемом уривку зі статті… І по прошествию 10 років «штучного життя» народ змогло лицезреть, як він знову сіл писати. Робота складається з 131 слова: Я прекрасно розумію автора. Тому що є людиною творчим. Часом не можеш знайти в собі якісь нові переживання й емоції для чергового утвору. Відкриття в собі нових моральних якостей — одне з головних принципів у нашім житті. Потім автор пояснює нам, що в нього не було великого таланта. Він іде в інший світ, де його оточують одні люди. Людина не відразу може знайти в собі дух письменника. Я хотів би сам стати письменником. Але в мене це врятле вийде. Л. Толстой був закоханий у російських мужиків, у роботящих господарок хат. Письменницька праця вимагає велика кількість сил і старань. Це одна із труднейших видів діяльності людини. Паустовский піднімає проблему створення оповідань і труднощів, пов’язаних із цим.
Нові слова: на-приклад, иродивие, епитеди, хаус, человечежка, портотипи, вприндцепе… З колекції Л. Л. Соколовій Основні правила правопису, засновані на морфологічному принципі росіянці орфографії — в. Дивитися відео безкоштовно