Що проясняє в характері Печорина історія з контрабандистами? Герой нашого часу Лермонтов М. Ю

Що проясняє в характері Печорина історія з контрабандистами? На мій погляд, Печорин — це людина з дуже глибокими щиросердечними якостями, але в той же час не позбавлений самих серйозних пороків людини. Його вміння аналізувати свої вчинки й навколишній світ; його зрілий розум, його спосіб життя, зовсім не властивому парубкові в його роках, розкриваються протягом усього добутку й змушують почувати до нього повага й навіть, до певної міри, замилування Але при зустрічі з контрабандистами ми можемо побачити в Печорине надмірне, на мій погляд, цікавість і тягу до пригод. Йому все интересно, важливо, потрібно всі «поторкати». Особливо це його якість здивувала мене в той момент, коли Печорин, помітивши силует сліпого хлопчика, поплівся за ним розвідати: що ж могло зацікавити такого обділеного природою дитини вночі на березі моря. І ця цікавість зрештою обернулася тим, що Печорин зруйнував життя контрабандистів і, мало того, сам ледь не загинув. Але в цей же час його сміливість — не злякатися дивних подій, чогось незаконного й піти по незнайомих місцях слідом за пригодами — теж є не самим дурним його якістю Печорин повний забобонів і упереджень його думка про сліпий хлопчика заздалегідь було визначено; він говорить : «Завжди є якесь дивне відношення між зовнішністю людини і його душою: начебто з потерею члена душу втрачає яке-небудь почуття». Мені здається, це його думка дуже неправильно, але Печорин, заздалегідь визначивши для себе характер сліпого, ставиться до нього відразу з якоюсь зневагою В обставинах небезпечних, коли дівчина (або як її називав Печорин «ундина») намагалася його утопити, знову ж проявляються такі якості, як сміливість, рішучість, готовність іти назустріч ризику, сила волі. Стосовно тої дівчини в ньому виникла навіть пристрасть, потяг, внаслідок чого він і виявився обманутим Може бути, саме в цьому й полягає вся суперечливість характеру героя. Адже незважаючи на свій глибокий здоровий розум, він ніколи не підкоряється йому цілком.

Посміюючись і іронізуючи над собою, Печорин все-таки не може не відгукнутися на заклик такого вабливого, вільного й тривожного життя.