Що художник Михайло Шемякин зробив для свого часу (досвід статті) Речі й люди нас оточують. І ті, і ці терзають око. Краще жити в темряві… И. Бродський Ім’я художника Михайла Шемякина добре відомо в Росії.
Він народився в Москві. Зі шкільної лави в Михайла не заладилися відносини з охоронцями соціалістичного порядку. Можна сказати зараз, що вони першими зачули в Шемякине великий талант. Така зложилася тоді похмура традиція — переслідувати людей за прогресивні погляди. Тоді вчитель доніс на Михайла, що він носить у портфелі копії ікон знаменитого розп’яття Грюневальда. Хлопчика викликали аж у КДБ, тому що він мав при собі багато, як вони виражалися, «хворобливого» матеріалу. Друзів Михайла, які жили в інтернаті, визначили на шість місяців в «психушку», а його, очевидно з огляду на заслуги батька, командуючого кавалерійською дивізією, не торкнули, але на все життя приклеїли ярлик «неблагонадійного». Усього, чого Шемякин домігся в Росії, він домігся з Божою допомогою й завдяки своєму діяльному характеру -опанував майстерністю художника, навчився неординарно мислити.
Із цим скромним багажем М. Шемякина по досягненні їм дійшлої вік видворили зі СРСР. Він не став пручатися, тому що в противному випадку йому загрожувала в’язниця За кордоном почалося бурхливе сходження Шемякина-Художника до вершин світової слави. Мені здається, питання про те, що зробив художник Шемякин для свого часу — як не можна краще підходить саме до Шемякину. У Парижу він здружився із циганами, братом Сержа Полякова Володимиром Поляковим і відомим співаком Олексієм Дмитровичем. Це дуже талановиті співаки, але в них не було засобів на випуск пластинок. Шемякин допоміг їм записати пластинки на свої гроші, а весь гонорар за них віддав циганам. У результаті в музичному й пісенному мистецтві назавжди залишилися голоси цих знаменитих циганів.
Сам Шемякин згадує: «Володя Поляків співав ще в «Яре». І Володимир Висоцький, коли приїжджав, завжди передавав привіти «Старому» від Раневской, що говорила, що вони ще гімназистками бігали любуватися ним в «Яр» — і голосом і зовнішністю цього циганського красеня». Одним з перших Шемякин підтримав художника-живописця ернста. Тепер ця людина ввійшла в усі енциклопедії Шемякин і зараз часто виступає в ролі наставника й мецената, коли бачить теперішній талант. А в його смаку сумніватися не доводиться. Він колекціонує роботи ще невідомих художників, цим як би зберігаючи їх для майбутнього Я вважаю, для історії Росії М. Шемякин створив знамениту скульптуру Петра I. Шемякин працював над пам’ятником вісім років, скульптура вийшла геніальної. Петро Великий сидить на троні без перуки.
Це дратує певне коло росіян. Вони вважають, що скульптор цим принизив роль Петра I в історії Росії. Така думка, як мені здається, відзвук недавнього минулого, минулого, у якому Шемякина вже обвинувачували в пристрасті до «хворобливого». Я особисто й багато моїх друзів у такому погляді художника на Петра I не бачимо ніякого приниження. Навпроти, Шемякин показав нам пануючи таким, яким він був і в житті, і в історії Росії: не дуже царствений, недбалий, не позбавлений потьмарення й утоми Заслуга Михайла Шемякина полягає в тому, що він взяв на себе сміливість зобразити натуру Петра без гриму. Тут художник, я вважаю, виявив себе як громадянин і політик. Відомо, що Шемякин брав діяльну участь у роботі комітету з порятунку радянських військовополонених з Афганістану, що сам і створив. Можна сказати, що цей художник по-своєму підняв на Заході рейтинг М.
Горбачова в перебудований час. Він подарував йому кілька своїх картин. Коли його запитали, чому він зволів Горбачова Рейганові, він відповів: «Горбачов для мене — це грандіозна особистість, історична. Його я не можу навіть порівнювати з Рейганом». Шемякин прав, тому що, хоча Горбачов у наші дні й зійшов з політичної сцени, головне він зробив: зруйнував тоталітарну державу.
І останнє. Шемякин, по-моєму, перевершив всіх художників у світі по створенню метафізичних портретів, метафізичних композицій. Він створює їх, на відміну від багатьох абстракціоністів, кубістів і сюрреалістів, ценою величезної напруги розуму й волі. За цими роботами коштують мільйони вивчених їм репродукцій. Такі шемякинские шедеври, як «Череп у натюрморті», «Риба в натюрморті», «Птах у натюрморті», ще не раз прикрасять виставочні зали миру своєю складною простотою.