Що я люблю й чого не приймаю в Базарове Батьки й діти Тургенєв И. З

Що я люблю й чого не приймаю в Базарове Якщо читач не полюбить Базарова з усією його брутальністю, Безсердечністю, безжалісної Сухістю й різкістю, якщо він Не полюбить, повторюю — я винуватий, Я не досяг свій мети И. С. Тургенєв Після виходу у світло в 1862 році роману Тургенєва «Батьки й діти» з’явилося безліч критичних статей. Ніхто не міг простити письменникові того, що дворяни зображені іронічно, що Базарів увесь час знущається з них і виявляється вище їх. Критик Антонович назвав Базарова «асмодеем нашого часу». Але всі ці факти промовляють на користь Тургенєва. Він побачив появу нового типу людей, демократів-різночинців Головна проблема представлена Тургенєвим у назві роману: «Батьки й діти». З одного боку, це вічна проблема двох поколінь, з іншого боку — конфлікт соціально-політичних сил, що діють у Росії в 60-е роки: лібералів і демократів. Головні герої роману групуються залежно від ого, до якого табору їх можна віднести. Але справа в тому, що Євгеній базарів виявляється єдиним представником табору «дітей».

«Хто є базарів?» запитують Кірсанови в Аркадія й чують у відповідь: «Нігіліст». Погляди нігіліста й Павла Петровича були зовсім протилежними. З першої ж зустрічі вони відчули ворожість друг до друга. Павло Петрович, довідавшись, що Євгеній буде гостювати в них, запитав: «Цей волосатий?» А Базарів увечері помітив Аркадію: «А чудакуватий у тебе дядько».

Павло Петрович Кірсанов — син бойового генерала. Закінчив пажеський корпус. Зовні це людина з гарною особою, юношески стрункий. Живучи в селі в брата, Павло Петрович зберіг аристократичні звички Базарів — онук дячка, син повітового лікаря.

Говорить він мужнім голосом, ясно й просто. Зіткнення Базарова й Павла Петровича було неминучим. «У нас ще буде сутичка із цим лікарем, я це передчуваю», — говорив Кірсанов. Базарів уважав марними їхні суперечки, але відхилитися він не міг. Страшні слова про те, що він все заперечує, базарів говорить із «невимовним спокоєм». У словах Павла Петровича відчувається аристократизм. Він постійно вживає слова, що підкреслюють його вихованість. Іноземні вираження дратують Базарова: «Аристократизм, лібералізм, прогрес, принципи… подумаєш, скільки іноземних і марних слів» Російській людині вони не потрібні».

У мовленні Базарова проявляється властивий йому склад розуму — тверезий, здоровий і ясний. Коли суперечка зайшла про народ, вони нібито зійшлися в поглядах. Базарів згодний з Павлом Петровичем, що народ свято преданья, він патріархальний, він не може жити без віри. Але базарів зневажливо говорить про російських мужиків. Він виступає не проти їх самих, а проти розчулення перед їхньою відсталістю, марновірством, неуцтвом Часом позиція Базарова, що до всього ставиться із критичної точки зору, відрізняється крайністю. Євгеній глумливо ставиться до Пушкіна, заперечує живопис, поезію. Він не зауважує краси навколишнього середовища, хоча по-своєму любить її, уважаючи, що в ній — величезні ресурси, які можна використовувати на благо людини («природа не храм, а майстерня»). Євгеній Базарів дуже самотня людина. У Марьине він — гість, що відрізняється від поміщиків.

У селі свого батька в очах крепостних він — пан. На ділі, він далекий від поміщиків і від простих людей. У романі немає жодного однодумця Базарова. Є тільки його мнимі учні. Насамперед, це Аркадій. Їхні взаємини не можна назвати дружбою, тому що вона неможлива без взаєморозуміння. Дружба не може бути заснована на підпорядкуванні одного іншому. Протягом усього роману спостерігається підпорядкування слабкої натури більше сильної: Аркадія — Базарову. При цьому він кращий з учнів Базарова.

Інші його послідовники зображені сатирично. Базарів самотній не тільки в дружбі, але й у любові. У своєму гіркому почутті до Одинцової він розкривається як глибока сильна натура У суперечках Павла Петровича й Базарова хочеться зайняти сторону те одного, те іншого. Мені здається, що обоє цих героя в чомусь були праві, а в чомусь помилялися. Н, у цілому, Базарів має переваги.

Простим людям він ближче, адже тягнуться ж до нього двірські люди. Базарів «володів особливим умінням збуджувати до себе довіра в людях нижчих, хоча він ніколи не потурав їм і обходився з ними недбало», — пише Тургенєв Базарів — сильна особистість. У нього воля, думка й справа зливаються в одне ціле.