Шляхи шукання сенсу життя головними героями роману «Війна й мир»
Вище завдання таланта своїм добутком дати людям зрозуміти зміст і ціну життя
В. О. Ключевский
В. И. Ленін високо оцінював художню спадщину знаменитого російського письменника Л. Н. Толстого. «У його спадщині є те, що не відійшло в минуле, що належить майбутньому», — писав В. И. Ленін Отолстом.
Від свого батька, учасника закордонних походів часів Вітчизняної війни, Л. Толстой успадкував почуття власного достоїнства, незалежність суджень, гордість. Надійшовши в Казанський університет, він виявив незвичайні здатності у вивченні іноземних мов однак швидко розчарувався в студентському житті. В 19 років він залишає університет і їде в Ясну Галявину, вирішивши присвятити себе поліпшенню життя своїх селян. Починається пора шукань Толстим мети в житті. Він те збирається їхати в Сибір, то відправляється в Москву, потім у Петербург; те вирішує надійти в Конногвардейский полк… У ці ж роки Л. Толстой серйозно займається музикою, педагогікою, філософією. У болісних пошуках приходить Толстой до головної справи свого життя — літературній творчості. Усього великий письменник створив понад 200 добутків, у тому числі роман-епопею «Війна й мир». На думку Тургенєва, «нічого кращого в нас ніколи не було написано ніким. » Досить помітити, що текст роману листувався 7 разів, його композиція вражає своєю складністю й стрункістю
Вивчення людської свідомості, підготовлене самоспостереженням, дозволило Толстому стати глибоким психологом. У створені їм образах, особливо в образах головних героїв роману, оголюється внутрішнє життя людини — складний протеворечивий процес звичайно схований від сторонніх очей. Товстої, за словами Н. Г. Чернишевського, розкриває «діалектику людської душі», тобто «ледь уловимі явища… внутрішнього життя, що переміняються одне іншим з надзвичайною швидкістю»…/Н. Г. Чернишевський/ Толстої говорив: «Люди, як ріки… «-підкреслюючи цим порівнянням багатогранність і складність людської особистості. Духовна краса улюблених героїв Толстого — князя Андрія Болконского й Пьера Безухова — проявляється в безустанних пошуках сенсу життя, у мріях про діяльність, корисної для всього народу. Їхній життєвий шлях — це шлях жагучих шукань, ведучий до правди й добра. Пьер і Андрій внутрішньо близькі друг до друга й далекі миру Курагиних і Шерер.
Вони зустрічаються на різних етапах життя: і в пору щасливої любові князя Андрія до Наташе, і під час розриву з нею, і напередодні Бородінської битви. І щораз вони виявляються друг для друга найближчими людьми, хоча кожний з них іде до добра й правди своїм шляхом. Бажаючи вибратися зі сфери обридлої йому світського й сімейного життя, Андрій Болконский збирається на війну. Він мріє про славу, подібної наполеонівської, мріє зробити подвиг. «Адже що ж слава? — говорить князь Андрій. — Та ж любов до інших… » Але під час Аустерлицкого бою прагнення до слави приводить його до глибокої духовної кризи. Небо Аустерлица стає для князя Андрія символом високого розуміння життя: » Як же я не бачив раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його, нарешті. Так! Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба. » Андрій Болконский зрозумів, що природне життя природи й людини більше значна й важлива, чим війна й слава Наполеона. Подальші події — народження дитини, смерть дружини — змусили князя Андрія дійти висновку, що життя в її простих проявах, життя заради себе, для рідних — єдине, що йому залишається. Але діяльна натура Болконского, звичайно, не могла обмежитися цим. Починаються знову пошуки сенсу життя, і першою віхою на цьому шляху є зустріч із Пьером і бесіда з ним на поромі. Слова Безухова — » Треба жити, треба любити, треба вірити » — указують князеві Андрію шлях на щастя. Зустріч із Наташей Ростовой, зі старим дубом допомагають йому відчути радість буття, можливість приносити користь людям. Князь Андрій намагається тепер уже знайти зміст і ціль життя в любові, але це щастя виявилося короткочасним
Найбільш знаменною віхою в житті Андрія з’явилися події 1812 року. Найвищою метою його життя стає захист батьківщини від ворога. Мрії про особисту славу його вже не хвилюють. Жити, допомагаючи й співчуваючи людям, — от новий ідеал, що пробудився в душі князя Андрія в дні суворих для батьківщини випробувань. Саме в розмові з Пьером напередодні Бородінської битви відчувається єдність помислів князя Андрія й народу, що бореться. Виражаючи своє відношення до подій, він говорить, що його думки співзвучні народним: » И так само думає Тимохін і вся армія, » Життя князя Андрія, його шукання сенсу життя завершуються єднанням з народом, що бореться за рідну землю
Іншими життєвими шляхами йшов Пьер Безухов, але його хвилювали ті ж проблеми, що й князя Андрія. » Для чого жити й що таке я? Що таке життя, що смерть? » — на ці питання болісно шукав відповідь Пьер, чий образ був задуманий Толстим як образ майбутнього декабриста. Спочатку Пьер захищає ідеї французької революції, захоплюється Наполеоном, бажає те » зробити республіку в Росії, те самому бути Наполеоном… » Не знайшовши ще сенсу життя, Пьер метається, робить помилки, однієї з яких є його одруження на низкою й порочною красунею елен Курагиной. Пошуки правди й сенсу життя приводять його до масонів. Він жагуче бажає «переродити порочний рід людський». У навчанні масонів Пьера залучають ідеї «рівності, братерства й любові, » тому насамперед він вирішує полегшити доля кріпаків. Йому здається, що він знайшов, нарешті, мета й сенс життя: «И тільки тепер, коли я… намагаюся… жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя». Цей висновок допомагає Пьеру знайти теперішній шлях у його подальших шуканнях. Але незабаром наступає розчарування й у масонстві, тому що республіканські ідеї Пьера не розділялися його «братами», і до того ж Пьер бачить, що й серед масонів існують святенництво, лицемірство, кар’єризм. Все це при водить Пьера до розриву з масонами. Так само, як і для князя Андрія, метою життя, ідеалом стає для Пьера любов до Наташе Ростовой, затьмарена узами шлюбу з ненависної йому елен. Але його життя лише з боку здавалася спокійної й безтурботною. «До чого? Навіщо? Що таке діється на світі? » — ці питання не переставали тривожити Безухова. Ця внутрішня робота, що не припиняється, підготувала його духовне відродження в дні Вітчизняної війни 1812 року. Величезне значення мало для Пьера зіткнення з народом і на Бородінському полі, і після битви, і в зайнятий ворогом Москві, і в полоні. «Солдатом бути, просто солдатом!.. Увійти в це загальне життя всією істотою, перейнятися тим, що робить їх такими» — от яке бажання опанувало Пьером після Бородінського бою. Образами князя Андрія й Пьера Безухова Толстої показує, що, якими б різними шляхами не йшли кращі із представників вищого суспільства в пошуках сенсу життя, вони приходять до однакового підсумку: сенс життя — у єднанні з рідним народом, у любові до цього народу
Саме в полоні Безухов приходить до переконання: «Людина створена для щастя». Але люди навколо Пьера страждають, і в епілозі Толстої показує Пьера напружено думаючим, як захистити добро й правду. Шляхи шукань приводять Безухова в таємне політичне суспільство, що бореться проти кріпосництва й самодержавства
Проблеми, підняті Толстим у романі «Війна й мир», мають загальнолюдське значення. Його роман, за словами Горького, «документальний виклад всіх шукань, які почала в 19 столітті особистість сильна, з метою знайти собі в історії Росії місце й справа»…