Сім’я й революція
(по романі «Біла гвардія»)
Роман М. А. Булгакова був написаний в 1923- 1924 роках, але тимчасові рамки роману — грудень 1918 — лютий 1919 року, тобто той самий час, коли в столицях (Петрограді й Москві) уже свершилась Революція і мир необратимо став мінятися. Колесо історії, про безжалісність і необоротність руху якого писав Олександр Блок, повернулося
Саме про їх — про людей, що потрапили під колесо історії, віднесених вітром революцій і воєн,- мова йде в «Білій гвардії».
Головний об’єкт уваги в романі «Біла гвардія» — Сім’я Турбиних, причому саме сім’я, як щось цілий і неподільне, як особливий мир людей, у якому укладене все саме гарне й світле. Сім’я Розглядається як явище постійне: вона не може зникнути раптово, раптом, сама по собі, ні, її. можна знищити тільки ззовні, грубою зовнішньою руйнуючою силою, якийсь у розумінні Булгакова є війни й революції
І тільки Сім’я, скріплена узами не стільки кревного споріднення, скільки любові, співчуттів і жалі, здатна протистояти руйнуючому впливу часу
«Біла гвардія» починається з ретроспективних спогадів про смерть і похорон матері й попередніх цей сімейних подіях (письменник як би знайомить нас із усіма членами сім’ї Турбиних, причому в саму важку для них мінуту).
Саме мати була центром, стрижнем цієї сім’ї, з її смертю обрушилися на що залишилися Турбиних незлічимі лиха
По романі Олексію Турбіну, старшому,- 28 років (самому Булгакову в 1918 році було 27). Він повернувся в рідне місто «після страшного удару, потрясшего гори над Дніпром», «пристарілий і похмурий з 25 жовтня 1917 року». Авторські характеристики досить чітко малюють портрет одного з головних героїв роману, у якому легко проглядаються автобіографічні риси, але не можна повністю ототожнювати Олексія Турбіна з автором «Білої гвардії», особливо їх погляди
Олексій Турбін повернувся в рідне місто, щоб спробувати влаштувати заново звичайне людське життя. Він не був професійним військовим, як і Карась, і Мишлаевский, і багато хто інші. Але в роки Громадянської війни він, як і сотні тисяч інших людей, був поставлений перед вибором: з ким бути? кому й чому служити? Він не міг залишитися осторонь, боягузливо спостерігаючи, як гине все те, що колись було йому дорого, як його друзі йдуть битися за свої переконання й своє подання про щастя. І він робить свій вибір: вступає в мортирний дивізіон, що формується, щоб захищати своє місто, свою сім’ю не тільки від петлюрівських банд, але й від більшовиків. Цей вибір не був випадковим: він був підказаний Олексію Турбіну не стільки розумом, скільки серцем
Про подальшу долю Олексія можна тільки догадуватися (як і про долі всіх інших членів рє-
Мьи Турбиних), тому що задум Булгакова не був реалізований повністю.
Молодший брат Олексія Турбіна Николка — юнкер; йому всього лише сімнадцять із половиною років, але він, як і старший брат, вибирає нелегкий і тернистий шлях захисника віри й Батьківщини. Відомо, що прототипом Николки стали відразу два чоловіки — молодші брати Булгакова Микола й Іван, які в 1920 році із хвилею білої еміграції виявилися за границею
Николка Турбін — один з тих, кого Громадянська війна в першу чергу мобілізувала у свої ряди як звичайне, але необхідне «гарматне м’ясо». Найчастіше такі Николки були лише знаряддям у чиїхось більше досвідчених і брудних руках і нерідко тому гинули безглуздою смертю. У часи, коли життя людини коштувала так мало (а іноді й зовсім нічого не коштувала!), про долю молодого покоління не замислювалися
Поетичний образ «златовласой» Олени є у творчості Булгакова зримим втіленням традицій російської класики. Вона гідне продовження своєї матері, «світлої королеви», охоронниця чистого, затишного миру в будинку «із кремовими шторами» на вікнах. Капітанська дочка й Наташа Ростова не випадково згадуються в тексті роману: саме від них приймає булгаковська Олена естафету добра й милосердя
Олена цілком самостійна у своїх переконаннях і вчинках, і в той же час вона з’являється в романі як помічниця, утішниці й рятівниці своїх братів. Героїня сама вибирає свій шлях у житті, але цей шлях збігається з тим, яким ідуть її брати. «Так ви дарма, добродії, мене утішаєте, я нічого рівно не боюся, навпроти, схвалюю»,- говорить Олена братам, що йде на захист міста, і друзям
Цей вибір є усвідомленим, адже вона виросла й виховувалася в тій же сім’ї, що й інші Турбіни, у тій же моральній атмосфері. Тому Олена розуміє й внутрішньо погоджується з поглядом братів на вчинки її чоловіка, капітана Тальберга.
Олена зізнається сама собі, що, може бути, вона ще любить, але вже не поважає Тальберга, що кинув не тільки її, її сім’ю, але й обложене місто, тобто свою Батьківщину, що бідує в захисті. Героїня внутрішньо звертається до чоловіка: «Знаю я, знаю… поваги немає. Знаєш, Сережа, немає в мене до тебе поваги…»
На частку героїні випала гірка доля: розрив з коханою людиною, втрата близьких… Її доля — типова доля багатьох жінок тої кривавої епохи, що втратили саме головне в житті — сім’ю, але що продовжували жити, зберігаючи пам’ять про збіглих і з неясними надіями на майбутнє. Такі люди, як Турбіни (а особливо — Олена), мають магічний дарунок притягати до себе людей, причому саме гарних людей, які, виголодавшись за час воєн і революцій по людському теплу, сімейному затишку, просто по жалі, тягнуться душею й тілом ближче до сімейного вогнища Турбиних і там, у вогнища, серед близьких духовно людей, відтають, відігріваються, приходять у себе й знову стають людьми
У цьому й полягає головна цінність сім’ї, будинку — бути островом надії, островом порятунку серед бурхливого життєвого моря, островом, де тебе завжди чекають, де тобі завжди раді, де тебе просто люблять, люблять уже за те, що ти є на цьому світлі
И цю вищу цінність сім’ї прекрасно розумів і усвідомлював Михайло Булгаков, тому Сім’я була, мабуть, основною силою в житті самого письменника й перетворилася в головного героя роману «Біла гвардія».