Твір по літературі: Символіка імен у п’єсах А. Н. Островського «Гроза», «Безприданниця» і «Ліс». П’єси А. Островського насичені різноманітною символікою. Насамперед це символи, пов’язані з миром природи: ліс, гроза, ріка, птах, політ. Дуже важливу роль грають у п’єсах і імена героїв, чаші всього імена античного походження: давньогрецькі й римські. Мотиви античного театру в п’єсах Островського ще недостатньо досліджені, тому врахувати всі значеннєві обертони грецьких і римських імен у п’єсах Островського важко. Ясно, однак, що імена ці зовсім не випадково обрані автором, дуже важливий їхній звуковий склад, образність і їхнє значення в російській мові. На цих моментах ми й зупинимося докладніше. Ю. Олеша захоплювався прізвищами героїв Островського. Паратов — це й парад, і пірат.
До спостережень Олеши можна додати й, безумовно, що напрошується зіставлення Паратова з «паратим» звіром, тобто потужним, хижим, сильним і нещадним. Запеклим ватажком, наприклад. Хижацьке поводження його в п’єсі як не можна краще характеризується цим прізвищем Прізвища Дикої й Кабанова не треба коментувати. Але не забудемо, що Дикої — не тільки всесильний Савел Прокофьевич, а й племінник його, Борис.
Адже мати Бориса «не могла ужиться з ріднею», «вуж дуже їй дико здавалося». Виходить, Борис — Дикої по батьку. Що це означає? Так те й означає, що він не зуміє відстояти свою любов і захистити Катерину. Адже він — плоть від плоті своїх предків і знає, що цілком у владі «темного царства». Та й Тихін — Кабанів, як ні «тихнув» він. От і метається Катерина в цьому темному лісі серед звіроподібних істот. Бориса ж вона чи вибрала не несвідомо, тільки й відмінності в нього від Тихона, що ім’я (Борис по-болгарски «борець»).
Дикі, свавільні персонажі, крім Дикого, представлені в п’єсі Варварою (вона язичниця, «варварка», не християнка й поводиться відповідним чином) да Кудряшом, на який перебуває відповідний Шапкин, що урезонює його. Кулигин же, крім відомих асоціацій з Кулибиньш, викликає й враження чогось маленького, беззахисного: у цьому страшному болоті він — кулик — пташка й більше нічого. Він хвалить Калинов, як кулик — своє болото Жіночі імена в п’єсах Островського досить вигадливі, але ім’я головної героїні майже завжди надзвичайно точно характеризує її роль у сюжеті й долю. Лариса — «чайку» по-гречески, Катерина — «чиста». Лариса — жертва торговельних піратських угод Паратова: він продає «птахів» — «Ластівку» (пароплав) і потім Ларису — чайку. Катерина — жертва своєї чистоти, своєї релігійності, вона не винесла роздвоєння своєї душі, адже любила — не чоловіка, і жорстоко покарала себе за це.
Цікаво, що Харита й Марфа (в «Безприданниці» і в «Грозі») обидві Ігнатіївна, тобто «незнаючі» або, по-науковому, «игнорирующие». Вони й коштують як би осторонь від трагедії Лариси й Катерини, хоча та й інша, безумовно, винуваті (не прямо, але побічно) у загибелі дочки й невістки Ларису в «Безприданниці» оточують не «звірі». Але це люди з величезними амбіціями, що грають нею, як річчю. Мокій — «кощунствующий», Василь — «цар», Юлій — це, звичайно, Юлій Цезар, так ще й Капитонич, тобто живучим головою (капут — голова), а може бути, що прагне бути головним.
І кожний дивиться на Ларису як на стильну, модну, розкішну річ. Як на пароплав небувало швидкісний, як на віллу шикарну. Хто з них, виражаючись сучасною мовою, «крутіше»? А що там Лариса собі думає або почуває — це справа десяте, зовсім їх не цікавить. І обранець Лариси, Паратов, Сергій Сергійович — «вельмишановний», з роду гордовитих римських патриціїв, викликає асоціації з таким відомим в історії тираном, як Луций Сергий Катилина. Ну й нарешті, Харита — мати трьох дочок — асоціюється з харитами, богинями юності й краси, яких було троє, але вона ж їх і губить (згадаємо страшну долю двох інших сестер — одна вийшла заміж за шулера, іншу зарізав чоловік-кавказець). У п’єсі «Ліс» Аксюша й зовсім чужа цьому миру нечистої сили. Ліс можна зрозуміти як нове «темне царство».
Тільки живуть отут не купці, а потвори начебто Гурмижской і Улити. Аксюша чужа тому вже, що ім’я її й означає по-гречески «чужинка», «іноземка». У світлі цього примітні питання, які задають один одному Аксюша й Петро: «Своя ти або чужа?» — » Ти-Те чий?
чи Свій?» Зате ім’я Гурмижской (Раїса — по-гречески «безтурботна», «легковажна») для неї досить підходить, тільки здається ще зайво делікатною характеристикою для цієї відьми. Улита (Юлія) знов-таки має відношення до роду Юлиев, знаменитих у Римі, але це ім’я може натякати й більш безпосередньо на її розпусну натуру. Адже в давньоруській повісті «Про початок Москви» Улитою кличуть злочинну дружину князя Данила, зрадницю й ошуканку Імена акторів Счастливцева й Несчастливцева (Аркадій і Геннадій) виправдують їхні псевдоніми й поводження.
Аркадій і значить щасливий, а Геннадій — шляхетний. Милонов, звичайно, перегукується з Манилов і з Молчалин, а Бодаев і на прізвище, і по манерах — спадкоємець Собакевича. Отже, розкриття значення імен і прізвищ у п’єсах Островського допомагає осмислити й сюжет, і основні образи. Хоча прізвища й імена не можна в цьому випадку назвати «мовцями», тому що це риса п’єс класицизму, але вони є мовцями в широкому — символічному — змісті слова