Михайло епштейн
Друкована версія статті: «ПРАПОР», 2014, №1, ел. версія: hp:mgzines. russ. ru/znmi/2014/1/ep13.hml
1. Скільки слів у російській мові?
Стан російської мови за підсумками ХХ століття викликає тривогу. Здається, що поряд з депопуляцией країни відбувається делексикация її мови, збідніння словникового запасу. Це впадає в око особливо по контрасту з динамічним розвитком російської мови в XIX столітті й вибуховій динаміці ряду європейських і азіатських мов у ХХ столітті. В XIX столітті російський язиковий простір швидко наповнювався, словник Даля лопається від достатку слів, щоправда, і тоді вже звернених скоріше в минуле, чим у майбутнє, — до стародавніх промислів, ремеслам, речам домотканого побуту, до буття людини в природі й сільському господарстві. Але також і моральні, розумові явища представлені рясно: корінь небагато, але скільки похідних, на один корінь «добрий» — близько 200 слів! Густо розрослося, пишно, здається, ще одне століття швидкого розвитку — і ущільниться населення цієї рівнини, і стане весело від розмаїтості осіб, голосів, змістів
Однак у ХХ столітті пішла мова на збиток, удвічі-утроє, якщо не більше, зріділа його крона, обламалися галузі, і від багатьох корінь залишилися чорні пні, на яких ледве тримаються кілька гілочок. Саме тривожне — що споконвіку російських корінь у ХХ столітті сповільнили й навіть припинили ріст, і багато галузей виявилися вирубаними. У Даля в кореневому гнізді — люб — приводяться близько 150 слів, від «любитися» до «любощедрий», від «любушка» до «любодейство» (сюди ще не входять префіксальні утворення). У чотиритомному Академічному словнику 1982 року — 41 слово. Навіть якщо врахувати, що Академічний словник більше нормативен по відборі слів, не може не насторожувати, що корінь «люб» за сто років взагалі не дав приросту: жодного нового розгалуження на цьому словесному древі, що швидко втрачає свою пишну крону. Те ж саме й із гніздом — добрий-: з 200 слів залишилося 56. Або от корінь «леп», від якого дійшли до нас слова: ліпити, ліпитися, ліплення, ліпнина, ліпний, корж. Інших бесприставочних слів, що починаються із цього кореня, у сучасних словниках немає. А в Даля: лепленье, леп, лепкий, лепковатий, лепкость, лепитель, ліпник, ліпила, лепнуться, лепня, ліплень, лепком, лепма, лепушка, лепа, лепеха, лепешица, лепеш, лепешник, лепешечник, лепешний, лепешечний, лепешковий, лепешковатий, лепещатий, лепешить. Було в кореня двадцять шість гілочок, залишилося сім
У всіх словниках російської мови радянської епохи, виданих протягом 70 років, у цілому приводяться близько 125 тисяч слів. 1] Це дуже мало для розвиненої мови, з великим літературним минулим і, треба сподіватися, більшим майбутнім. Для порівняння: у Словнику В. Даля — 200 тис. слів. У сучасному англійському — приблизно 750 тисяч слів: у третім виданні Вебстеровского (1961) — 450 тис., у повному Оксфордском (1992) — 500 тис., причому більше половини слів у цих словниках не збігаються. 2] У сучасній німецькій мові, по різних підрахунках, від 185 до 300 тисяч слів
Коли я запитую своїх філологічно спостережливих друзів, якими словами за останні роки збагатилася російська мова, вони починають сипати англіцизмами. Ні, будь ласка, з російськими коріннями, — уточнюю питання. Пожвавлення швидко загасає, і із працею з пам’яті витягають «озвучити», «отморозок», «свавілля», «розбирання», «наїжджати», «паритися» («напружуватися») і трохи інших настільки ж ненових і в основному низкородних (блатних) слів, що вискочили із бруду в князи; список не міняється роками. Тим часом за п’ять років нового століття англійська мова збагатилася тисячами нових слів (а виходить, і реалій, понять, ідей), створених на його власній кореневій основі. Приведу кілька прикладів, що ставляться тільки до такої вузької області сучасної англо-американської культури, як літературна діяльність: bksory (фактична, документальна основа художнього вимислу); bnlysis (банализ, банальний аналіз); blog (блог, персональний мережний щоденник або форум); belligeri (письменники — прихильники війни й імперіалізму); rnogrphy (опис насильства); biblioherpy (библиотерапия); fnfi (добутку, створювані на тему певного фільму або телешоу його шанувальниками); fxlore, xeroxlore (сучасний міський фольклор, розповсюджуваний по факсу або на ксероксі); fiomeril (добуток, у яке письменник за плату вставляє найменування фірми і її продуктів); glurge (сентиментальна історія, розповсюджувана по електронній пошті); Inerneese (сетеяз, мова мережного спілкування)…
Якщо англійська мова протягом ХХ століття в кілька разів збільшив свій лексичний запас, те російський мова скоріше зазнала збитків і в цей час нараховує, по самих щедрих оцінках, не більше 150 тис. лексичних одиниць. Новітній «Великий академічний словник російської мови», перший тім якого випущений в 2013 році петербурзьким Інститутом лінгвістичних досліджень РАН, розрахований на 20 томів, довгі роки підготовки й видання. У нього передбачається включити всього 150 тисяч слів — і це з обліком усього того, що принесли в мову послесоветские роки
При цьому варто визнати, що в словниках російської мови величезне число «дутих» одиниць — суфіксальних утворень скоріше словозмінного, чим словотворчого порядку. Як ні гірко в цьому зізнатися, подання про лексичне багатство російської мови багато в чому засновано на зменшувальних суфіксах, які потроюють, а часто навіть і упятеряют кількість іменників, офіційно числимих у словниках. Приміром, у Великому Академічному (семнадцатитомном) словнику 3] слово «сирота» уважається п’ять разів: «сирота», «сиротка», «сиротина», «сиротинка», «сиротинушка». «Волось» уважається п’ять разів: «волосся», «волосик», «волосинка», «волосок», «волосочек». Але ж є ще збільшувальні форми («волосище»), які теж уважаються як окремі слова. «Пень», «пеньок», «пенечек», «пнище» — от і ще 4 слова набігло. Поряд з назвою гриба «груздь» окремо вважаються й «груздик», і «груздочек», і «груздище», — геть скільки в мові виявиться назв тільки грибів, якщо помножити їх на чотири (включаючи дві зменшувальні й збільшувальну форми)! «Чобіт», «чобіток», «сапожище». «Швець», «сапожничек», «сапожнище» (виявляється, є й таке окреме слово — про превеличезного шевця)…
Одних тільки слів жіночого роду із суфіксом «очк» — 560: «горжеточка, кокардочка, куропаточка, присвисточка, флейточка…» 4] чи Можна «горжеточку» або «кокардочку» уважати самостійними словами, якщо нічого нового в лексичне значення слів «горжетка» і «кокарда» вони не привносять? 271 слово жіночого роду із суфіксом «ушк»: «перинушка, племяннушка, билинушка…» Ще 316 слів — іменники чоловічого роду на «ечек», «ичек» і «очек»: «опоечек, пеклеванничек, подкрапивничек, подпечек, подпушек, приступочек, утиральничек, чирушек, чиришек…» Це що, самостійні слова, поряд з майже вийшли із уживання «опоек», «питльованик», «утиральник»…? «Писаречек» і «туесочек» уважаються як самостійні слова, поряд з «писар» і «писарек», «туес» і «туесок». Але адже зрозуміло, що теперішнє слово в кожному із цих рядів тільки одне, наприклад, «писар», а «писарек» і тим більше «писаречек» — це його зменшувальні форми, за лексичним значенням зовсім ідентичні
Помітимо, що В. Даль, при всієї своєї невгамовної собирательской жадібності до російського слова, не включав у свій Словник зменшувальні й збільшувальні форми як самостійні лексичні одиниці, інакше довелося б уважати, що в його Словнику не 200 тис., а більше 600 тис. слів. «Збільшувальна й зменшувальні, котрими нескінченно рясна мова наш до того, що вони є не тільки в прикметників і прислівників, але навіть у дієслів (не треба плаканьки; спатоньки, питочки хочеш?), також дієприкметника страд., не ставлю я окремо без особливих причин…» 5]
Будемо виходити з того, що іменники становлять 44,2% всіх лексичних одиниць у російській мові. 6] Отже, приблизно 54 тис. іменників, представлених у семнадцатитомном Великому Академічному словнику (обсягом 120 480 слів), потрібно скоротити принаймні втроє (якщо не вчетверо), щоб представити реальний лексичний запас цієї найважливішої частини мови. Залишається всього приблизно 18-20 тис. іменників, якщо не включати в підрахунок їх суфіксальних зменшувально-збільшувальних варіацій, по суті не міняють лексичного значення слова
У словниковому обліку дієслів діяла своя система приписок: той самий дієслово проходило, як правило, четирежди: у доконаному й недосконалому виді й у поворотній і безповоротній формі, хоча, як відомо, це регулярні форми граматичної зміни дієслів. Наприклад, даються окремими словниковими статтями й уважаються як окремі слова: «напечатлеть», «напечатлеться», «напечатлевать» і «напечатлеваться». Виходить, із приблизно 33 тис. дієслів, представлених у Великому Академічному словнику (дієслова утворять ледве більше чверті лексичного запасу російської мови, 27,4%), тільки одна чверть, приблизно 8 тис., являють собою дійсно окремі слова, а інші — це їх видові й поворотні форми. Виходить, що близько 72% лексики російської мови (всі дієслова й іменники) — це всього лише порядку 25-30 тис. слів, і, виходить, весь лексичний запас, якщо вважати його за словами, а не по словоформах (по головах худоби, а не по рогах і копитам), — близько 40 тисяч слів
Доводиться укласти, що поряд з економічними, демографічними, статистичними й іншими приписками в Росії ХХ століття зложилася й система лексикографічних приписок. Користуючись розмитістю границі між словотвором і словозміною в російській мові, а точніше, цілеспрямовано розмиваючи цю границю, «офіційна» лексикографія із самими добрими й патріотичними намірами систематично завищувала словниковий фонд мови шляхом включення словоформ у число самостійних лексичних одиниць. Відкинувши ці приписки, з 120 тисяч слів, числимих у Великому Академічному словнику, одержуємо всього близько 40 тисяч. Для мови багатомільйонного народу, що займає сьому частину земної суши, що живе великим історичним життям і впливає на долі людства, це удручающе мало.
З російською мовою відбувається приблизно те ж, що з населенням. Населення Росії більш ніж удвічі менше того, якої повинне було стати до кінця ХХ століття по демографічних підрахунках його початку. І справа не тільки в збитку населення, але й у недороді. 60 або 70 мільйонів загинули в результаті історичних експериментів і катастроф, але ще більше тих, що могли, демографічно повинні були народитися — і не народилися, не прийняло їхнє соціальне середовище з тих генетичних глибин, звідки вони рвалися до народження. От так і в російській мові: мало того, що збиток, але ще й недорід
Далевских слів у мові не відновити, тому що багато пов’язані з навкруги застарілих або місцевих значень; але в живій мові коріння повинні рости, гілкуватися, приносити нові слова. Знаменно, що А. Солженицин, що у своєму «Російському словнику язикового розширення» намагається розширити сучасна російська мова введенням слів з В. Даля, змушений його різко скорочувати, не тільки проріджувати далевский словник, але й звужувати значення й тлумачення слів. Там, де Даль пише: Уважний, внимчивий, вимчивий, що обертає увагу, внемлющий, що слухає й зауважує, — Солженицин просто ставить слово: Внимчивий, як би даючи посилання на Даля. У Даля: Натюривать натюрить чого в що; накришити, навалити, накласть у рідину, від тетері, холоднику. — СЯ, наїстися тетері, хліба із квасом і луком. Солженицин набагато лаконічніше: Натюрить чого в що — накласть у рідину. Солженицинский словник не тільки не пропонує нових слів, але й по суті не є словником, це скоріше словник, витягнутий з далевского словника й добутків улюблених Солженициним письменників: приводиться список слів, як правило, без визначень і прикладів уживання. «Кращий спосіб збагачення мови — це відновлення раніше накопичених, а потім загублених багатств», — пише Солженицин у передмові до своєму «Словнику». 7] Хоча солженицинская спроба язикового розширення заслуговує великої поваги, але зараз ясно, як ніколи раніше, що мова не може жити одними тільки спогадами. Щоб відповісти на виклик часу, мові потрібно уява, здатність творити нові слова й поняття, не обмежуючись тільки відновленням свого минулого або запозиченнями з інших мов. Мова жива доти, поки його коріння продовжують розгалужуватися й плодоносити в нових словах. Недостатньо користуватися мовою як знаряддям художньої або наукової творчості; необхідно творче відновлення самої мови