Смішне й смутне в новелах О. Генрі О. Генрі — чудовий майстер гумору в американській літературі Переважна більшість оповідань О. Генрі, по суті, присвячено самим звичайним явищам життя. Його герої спонукувані почуттям любові, дружби, прагненням робити добро, здатністю до самопожертви, тоді як негативні персоналки діють під впливом ненависті, злості, корисливості, кар’єризму. За незвичайним в О. Генрі зрештою завжди ховається звичайне Письменникові свойствен у більшості його оповідань глузливий або іронічний тон. Розвиток дії й поводження героїв, а іноді й дуже серйозні явища в новелах О. Генрі завжди зводяться до жарту, до смішної розв’язки О.
Генрі помічає смішне в людях, у їхньому поводженні, у тих ситуаціях, які складаються в процесі зіткнень між героями. Сміх О. Генрі добродушний, у ньому немає брутальності й цинізму. Письменник не сміється над фізичними недоліками своїх героїв, над їхніми дійсними нещастями. Йому глибоко далекий той жорстокий похмурий гумор, що властивий іноді літераторам Заходу Сміх О.
Генрі шляхетний, тому що в основі гумору письменника лежить глибока віра в людину, любов до нього, ненависть до всього, що спотворює життя й людей В О. Генрі є оповідання «Родинні душі», у якому розповідається про те, що грабіжник забирається вночі в будинок багатого обивателя й знаходить його лежачої в постелі. Бандит наказує обивателеві підняти руки нагору. Обиватель пояснює, що через гострий приступ ревматизму зробити цього не може. Бандит відразу згадує, що він теж страждає цією недугою. Він запитує хворого, якими засобами той користується. Так вони розмовляють, а потім відправляються разом випити: «Добре, — говорить злодій, — киньте це, я вас запрошую. На випивку вистачить». Комічна ідилія, що зображує грабіжника і його можливу жертву идущими під ручку в шинок, не може не викликати посмішки.
Смішно, звичайно, не те, що в героях О. Генрі зненацька виявляється людське. Смішно те, що людське виявляється в такій несподіваній, ненормальній формі. У гуморі ПРО* Генрі є тому значна частка іронії стосовно тому ладу життя, що породжує подібні невідповідності. За цією іронією ховається смуток, настільки властива гумору письменників-гуманістів, що зображують смішні гримаси життя От приклад гумористичного оповідання, де та ж ідея з’являється в іншому варіанті, — «Роман біржового маклера». Отрешившись на короткий час від атмосфери біржового ажіотажу, маклер пропонує своїй стенографістці вийти за нього заміж. Стенографістка повелася дуже дивно. Спочатку вона начебто здивувалася, потім з її здивованих очей заюшили сльози, а потім вона сонячно посміхнулася крізь сльози. «… Я зрозуміла,.
— сказала вона м’яко, — це біржа витиснула в тебе з голови все інше». І вона повідомляє Гарри, що вони з ним учора обвінчалися Ясніше сказати не можна: біржа витиснула в людини всі природні, нормальні почуття Отже, перед нами два оповідання, що викликають, здавалося б, усього лише «легкий сміх». А тим часом, як ми бачимо, в основі їхнього гумору лежить глибоко гуманний і демократичний погляд на життя. Вдумуючись у зміст інших оповідань, ми виявимо той же погляд.
От чому сміх О. Генрі — шляхетний сміх Винахідливість О. Генрі в створенні кінцівок новел і оповідань просто разюча. Іноді здається, що всі зусилля письменника спрямовані тільки на те, щоб здивувати нас несподіваним фіналом. Кінцівка оповідань подібно яскравому спалаху блискавки опромінює все те, що раніше таїлося в мороці, і картина відразу стає ясною Хоча О.
Генрі у своїх оповіданнях постійно сміється, але буває, що він сміється в той час, як душу його обливається слізьми. Але письменник вірив у життя, у людей, і його оповідання осяяні вогником справжньої людяності.