Соціальні протиріччя в лірику В. В. Маяковського

Твір по літературі: Соціальні протиріччя в лірику В. В. Маяковського Початок двадцятих років нашого століття…З історії відомо, що це було переломним часом у житті нашої країни. Перша революція, скинення пануючи, прихід до влади більшовиків. Все це наносило певні зміни на життя населення Росії. У суспільстві виділилося два основних соціальних шари: богатие й бедние.

Був наявним повний контраст між ними. Помпезні палаци й злиденні халупи, розкішні ресторани й старі нічліжки й притулки. Як така несправедливість могла залишити поетів байдужими? Не залишився до неї байдужим і Володимир Володимирович Маяковський.

У багатьох своїх добутках він проводить різку грань між «обрезклої жиром» буржуазією й вічно, що бідує робітником людом Якщо читачеві вдалося прочитати хоча б трохи з робіт Володимира Володимировича те йому неважко було помітити, що автор насамперед критикує буржуазію. Він намагається всіма способами нанести їй моральний удар. Маяковський відкрито говорить перед багатою публікою досить неприємні слова А якщо сьогодні, мені, грубому Гунові, Кривлятися перед вами не захочеться- И от Я зарегочу й радісно плюну, Плюну в особу вам Я — безцінних слів розтринькувачів і марнотрат У своїх віршах поет показує, як живуть богатие, яке їх времяпрепровождение Намозоливши від п’ятирічного Сидіння зади, Міцні як умивальники, Живуть і понині — Тихіше води Звили затишні кабінети й спаленки Маяковський іронічно описує вузькість їх інтересів Від орлів, Від влади, Ковдр И мереживця Голова Присяжного повірника Кружляється Ледарство, пишність, веселощі, уседозволеність на тлі вбогості, голоду й холоду Звела Вогкість корчею -. Неважливий Мокрий Затишок, Сидять Потемки робітники, Підмоклий Хліб Жуються Коли яка-небудь багачка ламає голову, що подарувати на день народження своєї під-руге, для простої людини кращий подарунок — що-небудь із їжі Я багато дарував Цукерок так букетів, Але більше Всіх Дорогих дарунків Я пам’ятаю Морква дорогоцінну цю И підлога — Поліна Березових дров Столи багатіїв ломляться від делікатесів, у бідняка ж порию немає навіть щіпки солі й не на що купити необхідне Іди, Дружина, Продай Піджак, Купи Пшона Маяковський у своїх добутках засуджує все те, до чого причетні люди зі статком. Найбільше невдоволень у нього викликала імперіалістична війна.

Адже на ній гинули мільйони безвинних людей. Вони гинули нізащо, тому що були просто «пішаками» у руках «королів» — глав держав чиЗнаєте ви, бездарні, Багато хто, Думаючі нажраться краще Як, — Може бути зараз бомбою Нош Видерло в Петрова поручика? Напевно, автор найбільше обурювало те, що на цих безвинних смертях багато хто наживалися. Як відомо в будь-яку війну вкладають гроші, причому дуже більші. Наживаються ж на поставках зброї, продовольства, медикаментів, обмундирування, хоча часто все це поставлялося недоброякісним Вам, що проживає за оргією Оргію, Имеющим ванну й теплий Клозет! Як вам не соромно про представлений До Георгія Вичитувати зі стовпців газет?! У своїх роботах поет підкреслює те, що не, хто у влади, завжди грали на довірливості народу. Людям обіцяли землю. Вони неї одержали?

— Немає. Їм обіцяли виконання законів. Закони виконувалися? — Далеко не все. Нарешті, народу обіцяли «волю». Він «волю» одержав?

— Фактично одержав, але практично — немає. Де земля й де закон Щоб землю видати до лету? — Немає! Що ж дають За лютий, за роботу, За те, що із фронтів не біжиш? Дуля. У своїх добутках В. В. Маяковський показав суперечливість соціальних шарів. Він влучно вказав всі «хворі місця» у суспільстві того часу, преподнеся їхньому читачеві через свої почуття й переживання Як би не була трагична особиста доля Маяковського, в історії всесвітньої літератури важко вказати таку відповідність між потребами епохи, її характером і — особистістю поета, сутністю його таланта, як би створеного історією для того часу, коли він жив і затворів