Соколів В. Д. Вічні сюжети
Кафка. «Замок» Кафка. «Замок»
«Замок» —і філософський роман про якогось землеміра К. (швидше за все, це сам Кафка), що шукає способу одержати доступ до містичних хазяїв замка, що править у місцевості, де К. повинен виконати свою роботу. Темний, сюрреалістичний —і це роман про відчуження, бюрократію, про те, як проста людина, чималий, але не борець, намагається знайти своє скромне місце в житті, де б він нікому не заважав, нікого не зачіпав, а просто, як професіонал, виконував би свої обов’язки, і як це просте бажання виявляється нездійсненним.) щоденника, і в перших розділах оповідання навіть ведеться від першої особи. 22 вересня цей же 1922 року Кафка кинув писати роман від доконаної безвихідності сюжету (після письменника залишилося три романи й всі три незакінчені).) і заміток без початку й кінця. Так що ні задум Кафки, ні як повинен був розвиватися роман, ні навіть того, як він взагалі повинен був виглядати —і все це залишилося невідомим. 1500-тираж був майже повністю знищений, тому що зовсім не розходився. Роман був перевиданий в 1935 у Берліні, і в 1946 у Нью-Йорку. Ці два видання, також не зустріли розуміння читачів, але звернули на себе пильна увага критики.) і всі переклади йдуть від нього, подальша робота над текстом не припинилася. В 1961 американський літературознавець М. Песли вдалося роздобути багато паперів Кафки, включаючи всі, де втримується текст, замітки або хоча б згадування про «Замок». Після 21 року безустанної праці він видав роман в 2-х томах: 1-й тім —і сам роман, другий —і численні варіанти (нагадаємо сам роман писався всього 8 місяців). Але й цього мало: інший літературознавець, вірніше співдружність 2-х: Стермфельда й Стерна приступилося до аналогічної роботи й усе ще не закінчило його.
Перший переклад роману був зроблений на англійську мову е. Мюиром в 1930 р. И відбулася та ж історія, що з літературознавцями: спочатку перевів, а потім раптом побачив, як потрібно було перекладати, і випустив ще 2 переклади роману —і в 1941 і 1954 рр, в в 1994 році вийшов 4-й переклад, кінчений уже його сином по залишеним батьком заміткам —і кафковсий роман не відпускав того до самої смерті й він усе силкувався й силкувався передати англійським словом якийсь таємний зміст. Що й говорити: шляхи письменників і читачів в XX столітті сильно розійшлися —і те, що хвалять письменники, нецікаво читачам, а те, що читається, навіть невідомо письменникам
«Замок» продовжує впливати на літературу. Відома безліч тільки прямих переробок роману або включення в добутки його персонажів або сюжетних ходів. Так, венесуельський письменник М. О. Сильва буквально включає у свій роман «Оффис Номер 1» відтворює опису місця дії кафковского роману, а щоб ще більше підкреслити свій зухвалий плагіат, він змушує героя читати «Замок», навіть обіграючи це сюжетними ходами, Допустимо, герой читає опис кімнати, відриває очі від книги й буквально коментує тільки що читане, тим, що він бачить у реальному приміщенні: те-те письменник описав вірно, а от цього він не помітив
Аналогічно, у романі Иан Бенкса «Ходіння по склу» розслідується детективна історія. Детектив, щоб зібрати відомості про свідків або підозрюваних, розкриває романи Кафки, тому що ці персонажі один в один схожі на кафковских героїв. Південноафриканський нобелеский лауреат у романі «Життя й час Майка К.» описує прагнення кафковсого героя пристосуватися до абсурду життя в умовах апартеїду
Із численних екранізацій і телевізійних постановок відзначимо пряму екранізацію роману, здійснену нашим Балабановим в 1994 році. Фільм таки точно відтворює сюжет роману. За одним виключенням: Балабанів складає кінцівку —і герой буквально розчиняється в юрбі. От що писав із цього приводу один із критиків: «Читаючи книгу, бачиш, що там ніякої сюжетної розв’язки й у принципі не може бути. Так, є зав’язка. Але далі дія розвивається по звичайному для книг Кафки принципу руху без руху, нескінченного сновидного зсуву, ковзання, де все зибко й де ні в чому не можна бути впевненим. У цьому змісті кінцівка книги, як би обірваної на півслові, дуже органічна: фіналу там ні, тому що в такій історії його й не може бути». Тобто літературний твір як таке й фільм у принципі несумісні, тому що кінокартина без сюжету й без розв’язки —і це абсурд
И тим удивительнее, що кафковский роман, такий весь із себе, такий для снобів, такий не для нормальних людей, прижився в мас-культурі. Блукання героя по замку без входу й виходу виявилися як не можна до речі для комп’ютерних ігор. Ще наприкінці 1970-х сюжет роману ліг в основу комп’ютерної гри «В’язень». Хтось Курайами, як пишуть, крутий комп’ютерний дизайнер, модифікував цю гру у відеосюжет із зовсім неймовірними наворотами. Мільйони молодиків із задоволенням блукають по коридорах замка в пошуках виходу, навіть не озабачивая себе філософськими й моральними проблемами Кафки: кожному своє